ПЕТРО АВСЕНЄВ ЯК ЗАПОЧАТКІВЕЦЬ ПСИХОЛОГІЧНИХ СТУДІЙ В УКРАЇНІ

Анотація

Метою статті є осмислення основних ідей психологічного вчення П. Авсенєва в контексті релігійно-філософських рефлексій та звернення уваги на особливості його психологічних студій. Виходячи з тотальності та універсальності царини Божественного, його вчення та світоглядна парадигма представляються як самоцінні та значущі для осмислення специфіки психології, її функціональних особливостей, зокрема для розуміння проблеми душі, сну та сновидінь. Використовуючи широкий спектр історико-філософського дискурсу та синтезуючи кращі досягнення західноєвропейського осмислення психологічної проблематики з безпосередніми прозріннями особистого духовного досвіду через самопізнання Божественного, П. Авсенєв вибудовує концептуальні особливості психології. Наукова новизна полягає у тому, що його психологічні рефлексії розглядаються як продуктивний контекст, що несе в собі можливості презентації смислотворчих духовних конструктів, що затребувані психологічними пошуками сучасних дослідників. Причому, вони стають можливими через осмислене прийняття Божественної першопричинності людського буття, що визначає екзистенційно-персоналістичні запити, обумовлені трансцендентною мотивацією. Висновки. Не заперечуючи важливого значення серця як осердя душевного й духовного життя людини, психолог наполягав і на важливості розуму. Зазначається, що П. Авсенєв у деяких аспектах виходить за межі богословського розгляду душі та звертається не лише до загальних психологічних характеристик душі, сну та сновидінь, але й до їх екзистенційно-персоналістичних особливостей, що обумовлені певними індивідуальними характеристиками людини. Проаналізований логічний хід міркувань П. Авсенєва дає підстави для висновку, що загалом київський філософ продовжував традицію західноєвропейської психології як релігійно-філософської психології.