ПСИХОЛОГІЧНЕ СПРИЙНЯТТЯ ЧАСУ ОСОБИСТІСТЮ В КОНТЕКСТІ СОЦІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.psych.2025.1.5Ключові слова:
психологічний час, темпоральність, сприйняття, війна, травма, адаптація, соціальна поведінка, міжкультурна комунікаціяАнотація
У статті розглянуто проблему психологічного сприйняття часу особистістю в умовах сучасного світу, зосереджено увагу на особливостях темпоральної орієнтації в контексті соціального управління, міжкультурної комунікації, кризових ситуацій і збройного конфлікту. Автором здійснено огляд ключових теоретичних підходів до аналізу психологічного часу, зокрема концепцій часової перспективи, хронопсихології та нейропсихології, що висвітлюють взаємозв’язок між часовим сприйняттям та емоційним, когнітивним і поведінковим функціонуванням особистості. Представлено емпіричні напрацювання, які демонструють, як тип часової орієнтації впливає на адаптацію особистості до соціальних змін, рівень самомотивації, громадянську активність і психічне здоров’я. Особливу увагу приділено дослідженню часових моделей у контексті війни в Україні. Розкрито психологічні особливості переживання часу представниками різних соціальних груп, зокрема політиками, військовими, пересічними громадянами та людьми з ПТСР. Обґрунтовано важливість урахування темпорального виміру в державній політиці, системах підтримки населення та гуманітарних практиках. Репрезентовано міждисциплінарний підхід до осмислення феномену часу як ресурсу психосоціального розвитку в умовах глибокої трансформації суспільства. Зроблено висновок щодо необхідності інтеграції темпорального підходу в державну політику, освітні моделі, програми психосоціальної підтримки населення. Лише в умовах розуміння темпоральних механізмів мотивації, пам’яті та саморефлексії можливо створити справді людяний простір буття, у якому час буде не тягарем або травмою, а ресурсом особистісного й національного розвитку.
Посилання
Гуйван П. Д. Генезис світоглядного сприйняття часу: філософсько-юридичний аспект. Підприємництво, господарство і право. 2020. № 4. С. 391–396.
Гуйван П. Д. Соціальне значення часу для належної організації суспільних процесів у сучасному світі: особливості сприйняття. Соціологія права. 2021. Вип. 1. С. 11–15.
Лич О. М. Особливості життєдіяльності відповідно до сприйняття часу особистістю. Теоретичні і прикладні проблеми психології та соціальної роботи. 2021. № 3(1). С. 5–20. 4.
Рем Л. Депресія. Львів : Свічадо, 2022. 112 с.
Салащенко Г. М. Визначення особливостей сприйняття часу з метою підвищення ефективності процесу міжкультурної комунікації. Правовий часопис Донбасу. 2020. № 4. С. 182–188.
Тетяна Триандофілова, Яна Раєвська. Когнітивно-поведінкова терапія у боротьбі з соціальною ізоляцією та її наслідками, викликаними пандемією. Наукові праці Міжрегіональної академії управління персоналом. Психологія. Випуск 4 (65), 2024. С. 46–47.
Цибульський А. А. Сприйняття часу та його взаємозв'язок з основними психічними процесами. Габітус. 2022. Вип. 43. С. 209–217.
Grondin Simon. Timing and time perception: A review of recent behavioral and neuroscience findings and theoretical directions. Tutorial Review. 2010. Volume 72, pages 561–582. https://doi.org/10.3758/APP.72.3.561
Kravtsova Y. V., Dubovitskaya T., Abdullin A. G. Psychological time and self-efficacy of the individual. Psychology. Psychophysiology, 2020. 13 (3), pages 17–23. https://doi.org/10.14529/jpps200303
Ružičková A., Jurkovičová L., Páleník J., Hutchison K. A., Chmelík J., Mitterová K., & Juřík V. The effect of individual visual sensitivity on time perception. Scientific Reports, 2025. 12, Article 88778. https://doi.org/10.1038/s41598-025-88778-8
Witowska J., Zajenkowski M., Wittmann M. Integration of balanced time perspective and time perception: The role of executive control and neuroticism. Personality and Individual Differences, 2020. 163, 110061. https://doi.org/10.1016/j.paid.2020.110061