ОСНОВНЕ ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ: ПІЛЬГИ ТА ПРИВІЛЕЇ

Анотація

Мета дослідження, результати якого викладено в цій статті, полягала в тому, щоб достатньо чітко розмежувати такі категорії соціальної допомоги як «пільга» і «привілей» і на цій основі внести практичні рекомендації щодо удосконалення системи публічного управління в сфері соціальної політики України. Під пільгами соціального забезпечення автор пропонує розуміти юридичний засіб створення режиму сприяння для громадян, які перебувають у важкій життєвій ситуації, що виражається в повному або частковому звільненні від виконання певних обов’язків. Необхідним є розмежування співвідношення пільг з іншими правовими категоріями соціальної політики (привілеї, гарантії, імунітети) тощо. Основна відмінність пільг полягає в тому, що пільга – це полегшення становища суб’єкта, яке досягається шляхом зниження певного навантаження, звільнення від виконання обов’язків, а не за допомогою додаткових надань. Для приведення в систему численних нормативних актів, що регламентують надання пільг, автор пропонує прийняти єдиний комплексний акт на рівні закону, в якому повинно бути сформульовано поняття та види пільг, підстави їх надання, коло суб’єктів, які мають право на пільги, порядок їх фінансування, підстави зміни пільгового статусу або його впорядкування, порядок скасування пільг. Такий комплексний нормативний акт забезпечить більш чітке закріплення місця пільг в системі соціального забезпечення та законодавства. Чинне законодавство має передбачати можливість та умови отримання соціальних пільг окремими громадянами, а не встановлювати ці пільги. Всякі привілеї в соціальній сфері мають бути повністю ліквідовані. Всякі відшкодування громадянам, які мають особливі, та (що дуже важливо) особисті заслуги перед суспільством і державою мають проявлятися переважно у вигляді суспільної пошани, а у виключних випадках можуть бути здійснені у формі одноразових грошових виплат (в межах чинного законодавства, за окремим рішенням уряду, в індивідуальному порядку та за рахунок спеціально передбачених для цього коштів). Більшість пільг, які потребують соціально незахищені групи населення мають бути монетаризовані та індивідуалізовані з урахуванням особистого матеріального стану осіб, які на них претендують.