НУО ТА ПРАКТИКА ADVOCACY В ГЛОБАЛЬНОМУ ЦИКЛІ РОЗРОБКИ ПОЛІТИЧНИХ РІШЕНЬ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2020-3(9)-327-338Ключові слова:
неурядові організації, НУО, адвокація, адвокаційні групи, інформаційна кампанія.Анотація
У статті аналізується вплив неурядових організацій на формування національного та міжнародного політичного порядку денного через застосування адвокаційних стратегій захисту інтересів локальних спільнот. Авторка розглядає характер діяльності неурядових груп на основі теорії обміну та концепції політичної відповідальності, зазначаючи, що більшість міжнародних інституцій визнає за НУО надання виключно соціальних послуг, залишаючи поза увагою їхні політичні функції. У статті акцентується увага на структурі можливостей, що безпосередньо впливає на вибір адвокаційної стратегії та містить такі елементи, як інституційні механізми, політичні обставини і доступ до ресурсів. Особливо підкреслюється актуальність формування транснаціональних адвокаційних мереж через тісну співпрацю між НУО на регіональному, національному та міжнародному рівнях з приводу реалізації відповідних локальних проєктів. Авторка наголошує на тому, що головним інструментом впливу НУО залишається інформаційний ресурс, від ефективності застосування якого залежать результати адвокаційної кампанії. Так, до пріоритетних інформаційних механізмів НУО відносяться символічна політика, моніторинг даних, практика підзвітності, а також залучення впливових осіб за допомогою матеріальних або моральних аргументів. Керуючись плинною природою адвокаційних організацій, було запропоновано типологію взаємодії між неурядовими інституціями, із зазначенням сильних і слабких сторін для кожного формату співпраці. Авторка статті також підкреслює амбівалентну природу НУО, які, з одного боку, сприяють подоланню дефіциту демократії на місцях завдяки ширшим можливостям, але, з іншого боку, ставлять під сумнів необхідність певних владних установ через заміщення останніх саме неурядовими структурами.
Посилання
Dellmuth, L. and Bloodgood, E. (2019). “Advocacy group effects in global governance: populations, strategies, and political opportunity structures”, Interest Groups and Advocacy, P. 255-269.
Martin, L. and Simmons, B. (2014) “International organizations and institutions”. In Handbook of International Relations, edited by Carlsnaes, W., Risse, T. and Simmons, B. A. London: Sage. – P. 326- 352.
Stroup, S. and Murdie, A. (2015) “There’s no place like home: explaining international NGO advocacy”, Review of International Organizations, 7. – P. 425-448.
Betsill, M. and Corell, E. (2014) “NGO diplomacy: the influence of nongovernmental organizations in international environmental negotiations”. Cambridge, MA: MIT Press. – 354 p.
Cooley, A. and Ron, J. (2016) “The NGO scramble: organizational insecurity and the political economy of transnational action’, International Security, 27. – P. 5-39.
Hadden, J. (2015) “Networks in contention. The divisive politics of climate change”. Cambridge: Cambridge University Press. – 405 p.
Tallberg, J., Dellmuth, L., Duit, A., & Agné, H. (2015). “NGO influence in international organizations: information, access, and exchange”, British Journal of Political Science, 23. – P. 243-257.
Hanegraaff, M., Beyers, J. and De Bruycker, I. (2016) “Balancing inside and outside lobbying: The political strategies of lobbyists at global diplomatic conferences”, European Journal of Political Research, 57. – P. 341-360.
Dellmuth, L. and Bloodgood, E. (2019). “Advocacy group effects in global governance: populations, strategies, and political opportunity structures”, Interest Groups and Advocacy, P. 255-269.
Bloodgood, E. (2017) “The interest group analogy: international non-governmental advocacy organizations in international politics”, Review of International Studies, 37. – P. 93-120.
Mateo, G. (2015) “Gaining access or going public? Interest group strategies in five European countries”, European Journal of Political Research, 52. – P. 660-686.
Tallberg, J., Sommerer, T., Squatrito, T., & Jönsson, C. (2013). “The opening up of international organizations: transnational access in global governance”. Cambridge: Cambridge University Press. – 389 p.
Hadden, J. (2015) “Networks in contention. The divisive politics of climate change”. Cambridge: Cambridge University Press. – 405 p. 14. Stroup, S. and Murdie, A. (2015) “There’s no place like home: explaining international NGO advocacy”, Review of International Organizations, 7. – P. 425-448.
Tallberg, J., Dellmuth, L., Duit, A., & Agné, H. (2015). “NGO influence in international organizations: information, access, and exchange”, British Journal of Political Science, 23. – P. 243-257.
Tallberg, J., Sommerer, T., Squatrito, T., & Jönsson, C. (2013). “The opening up of international organizations: transnational access in global governance”. Cambridge: Cambridge University Press. – 389 p.
Betsill, M. and Corell, E. (2014) “NGO diplomacy: the influence of nongovernmental organizations in international environmental negotiations”. Cambridge, MA: MIT Press. – 354 p.
Hadden, J. (2015) “Networks in contention. The divisive politics of climate change”. Cambridge: Cambridge University Press. – 405 p. 19. Keck, M. and Sikkink, K. (2012) “Activists beyond borders: advocacy networks in international politics”. Ithaca: Cornell University Press. – 320 p.
Dellmuth, L. and Bloodgood, E. (2019). “Advocacy group effects in global governance: populations, strategies, and political opportunity structures”, Interest Groups and Advocacy, P. 255-269.
