МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ МЕХАНІЗМІВ ДЕМОКРАТІЇ УЧАСТІ В СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, СУТНІСНІ ОЗНАКИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2021-2(14)-213-223Ключові слова:
метод, методологія, державне управління, демократія, демократія участі, партисипаторна демократія.Анотація
У публікації розкриваються методологічні аспекти наукових досліджень розбудови і функціонування механізмів демократії участі в Україні в період реформ. Зокрема, обґрунтовується походження поняття, зміст і сутнісні ознаки методів і методології відповідних наукових досліджень у галузі державного управління. Підкреслюється, що методологія науки державного управління є відносно новим надбанням наукової думки. Але вона враховує попередні здобутки розвитку людських знань про принципи, методи і прийоми дослідження різних статусів, явищ, процесів і феноменів у сфері пізнання Всесвіту, людини, суспільства та держави. Аналізуються витоки методології з часів філософії Античності (Платон, Аристотель і ін.) та пізнання тогочасними мислителями сутності й змісту феномену демократії, яка існувала в публічному управлінні міста-полісу Афіни нетривалий період (IV ст. до н.е.), але донині привертає увагу учених і практиків до розбудови справедливої та ефективної системи демократичного публічного управління. Підкреслюється, що методи, як інструментарій наукового пізнання почали утверджуватися після «наукової революції» XVI-XVII ст. у Європі, а логіка (силлогізм) невдовзі стала першою універсальною методологією пізнання. При цьому, для соціогуманітарних наук «Золотою епохою» методології стало XIX ст., коли почали формуватися методологічні системи наукових досліджень в історії, соціології, економіці, праві тощо. Згадані історично сформовані методології наукових досліджень були оптимально використані й при формуванні методології наукових досліджень у галузі державного управління. Під цією методологією запропоновано розуміти системи взаємозумовлених і різнорівневих (філософських, загальнонаукових, спеціальних) методів і їх груп, які становлять складно диференційований інструментарій пізнання явищ, процесів, статусів і феноменів державного управління, включаючи сутність, зміст, механізми і форми використання потенціалу партисипаторної демократії в публічному (державному) управлінні.
Посилання
Бень Я. В. Щодо утвердження демократії участі в публічному управлінні держав Античності // Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2020. № 2. С. 137-146.
Лоро Н. Разделенный город: Забвение в памяти Афин. Пер. с франц., предисл. и примеч. С. Ермакова. Москва: Новое литерат. обозрение, 2021. 360 с.
Окінашевич Л. Огляд історії філософії права. Частина перша. Мюнхен: Український Вільний Університет, 1948. 130 с.
Дюгамель Ж.М. Методы умозрительных наук. Пер. П.А. Хлебникова. С.-Петербург: Изд-е Н.Л. Тиблена, 1867. 110 с.
Спенсер Г. Происхождение науки. Пер. с англ. С.-Петербург: Изд-е О.Н. Поповой, 1898. 87 с.
Харари Ю.Н. Sapiens. Краткая история человечества; пер. с англ. Л. Сумм. Москва: Синдбад, 2016. 520 с., ил.
Бачинін В.А., М.І. Панов. Філософія права : підручн. Київ: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. 472.
Бень Я.В. Утвердження партисипаторної демократії в публічному управлінні держав Європи: від Середньовіччя – до розвитку доктрини і практики конституційної держави з друг. пол. XIX ст. – до поч. XX ст. // Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2020. № 4 (10). С. 135-150.
Ренненкампф Н. Очерки юридической энциклопедии. Киев: В Университ. типогр., 1868. 313 с.
Федоренко Т.А. Механізм участі громадськості в формуванні та реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я. Дисертац. на здоб. наук. ступеня канд. наук з держ. управл / НАДУ. Київ, 2020. 247 с.
Стефанчук Р.О., Федоренко В.Л. Всеукраїнський референдум у системі референдної демократії: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 162 с.
Градовский А.Д. Собрание сочинений. Том первый. С.-Петербург: Типограф. М.М. Стасюлевича, 1899. 419 с.
Народовладдя в Україні: глобалізаційні виклики : монографія / Р.О. Стефанчук, С.О. Кузніченко, І.М. Мишак, О.В. Совгиря, В.Л. Федоренко, А.О. Янчук. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2020. 764 с.
Токвиль А.Д. Демократия в Америке. Пер. с двенадцатого изд. пересмотренного, исправл. и дополн. А. Якубовичем. Том первый. Киев: В Типогр. А. Гаммершмида, 1860. 279 с.
Тахтарев К. От представительства к народовластию. К изучению новейших стремлений политического развития современного общества. С.-Петербург: Изд-е «Библиотеки Обществознания». 228 с.
Хлебников Н. О влиянии общества на организацию государства в царский период русской истории. С.-Петербург: Типограф. А.М. Котомина, 1866. XVI с., 384 с., II с.
Лешков В.Н. Русский народ и государство : История рус. обществ. права до XVIII в. / Соч. В. Лешкова. Москва: Унив. тип., 1858. [6], II, IV, 613 с.
Шпилевский М. Полицейское право, как самостоятельная отрасль правоведения. Одесса: Типогр. Ульриха и Шульце, 1875. 196 с.
Гегель Г.В.Ф. Философия права. Пер. с нем.: Ред. и сост. Д.А. Керимов и В.С. Нерсесянц. Москва: Мысль, 1990. 524 с.
Ивановский В.В. Учебник административного права (Полицейское право. Право внутреннего управления). Казань: Типолитография Императорского Ун-та, 1907. 546 с., X с.
Енциклопедичний словник з державного управління. Уклад.: Ю.П. Сурмін, В.Д. Бакуменко, А.М. Михненко та ін. За ред. Ю.В. Ковбасюка, В.П. Трощинського, Ю.П. Сурміна. Київ: НАДУ, 2010. С. 414 ( 820 с).
Данильян О.Г., Дзьобан О.П. Організація та методологія наукових досліджень: навч. посіб. Харків: Право, 2017. 448 с.
