КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПРОЕКТНОГО ПІДХОДУ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2021-3(15)-205-217Ключові слова:
держава, публічне врядування, державна політика, проектний підхід, управління проектами.Анотація
Стаття присвячена розгляду онтологічного змісту та сутності проектного підходу в публічному управлінні сучасної держави, функціональних особливостей та переваг запровадження системи управління проектами в діяльності органів публічної влади держави. Визначено, що проектний підхід до управління проектами сьогодні є одним з найбільш затребуваних способів управління в сучасному світі. Обґрунтовано актуальність широкого запровадження в практиці публічного управління методології управління проектами та проектного підходу як нової культури управлінської діяльності та ефективного інструментарію належного врядування в умовах кризи, нестабільності та невизначеності, засобу вирішення виробничих, наукових і соціальних проблем. Узагальнено переваги запровадження проектного підходу в системі органів публічного врядування та фактори інституціоналізації управління проектами як самостійної галузі менеджменту та публічного управління. Зроблено висновок, що використання методології управління проектами на загальнодержавному рівні носить як стратегічний, так і тактичний характер. У стратегічному плані проектний підхід дає можливість сконцентрувати зусилля органів державної влади на вирішення нагальних проблем перспективного розвитку суспільства на його ключових напрямках, зниження напруги в соціально-політичній сфері, за рахунок підвищення ефективності діяльності державних органів укріпити їх легітимність та стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, встановити стійкий партнерський діалог з громадами та інституціями громадянського суспільства. У тактичному плані досягається економія бюджетних коштів, скорочення термінів виконання державних програм та національних проектів, відбувається певна оптимізація управлінських структур держави та покращується координація діяльності органів публічного врядування, налагоджується співпраця й публічно-приватне партнерство з суб’єктами ведення господарської діяльності.
Посилання
Україна медійна : на порозі інформаційної революції : моногр. [О. Бухтатий, О. Радченко, Г. Головченко; За науковою редакцією д. держ. упр., проф. Радченка О. В.]. Київ : Видавець СВС Панасенко, 2015. 208 с.
Суслов Е. Проектный подход к государственному управлению инновационным развитием экономики. Вестник факультета управления СПбГЭУ. 2017. № 1-2. С. 310–314.
Процес. Вікіпедія – вільна енциклопедія. URL : https://uk.wikipedia.org/ wiki/Процес.
Васильев А., Прокофьев С. Организация проектного управления в органах государственной власти. Управленческие науки. 2016. Т. 6. № 4. С. 44–52.
Проект. Вікіпедія – вільна енциклопедія. URL : https://uk.wikipedia.org/ wiki/Проект.
Данченко О., Лепський В. Cучасні моделі та методи управління проектами, портфелями проектів та програмами. Управління розвитком складних систем. 2017. Вип. 29. С. 46–54.
Ворона П. Методологічні особливості управління інноваційними проектами у змісті підготовки менеджера з управління інноваційною діяльністю. Витоки педагогічної майстерності. Серія : Педагогічні науки. 2017. Вип. 20. С. 48–53.
Юшков П. Проблеми і недоліки реалізації проектів державних цільових програм у системі проектного управління економіки України. Причорноморські економічні студії. 2019. Вип. 47(1). С. 187–191.
Кушнір Л. Національні проекти України: проблеми їх інституціонального та ресурсного забезпечення. Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету. Економічні науки. 2012. Вип. 21. С. 347–354.
Старик С. Національні проекти як форма соціально- економічних трансформацій. Економіка та держава. 2011. № 11. С. 86–87. 11. Назаренко С. Теоретичні засади управління проектами регіонального розвитку. Вісник Черкаського університету. Серія : Економічні науки. 2017. Вип. 1. С. 137– 144.
Покачалова Е., Петров М. Приоритетные национальные проекты в государственном управлении: нормативная основа и организационное измерение. Вестник Саратовской государственной юридической академии. 2012. № 3(86). С. 94–103.
Бережний Я., Жаліло Я., Покришка Д. Політика реалізації національних проектів: перспективи розвитку в Україні. Економіка України. 2013. № 10. С. 32–34.
Якимова М. Проектное управление в структуре инструментария государственной политики. Вестник Пермского университета. Серия: Политология. 2016. № 3. С. 48–62.
Молоканова В. Впровадження ціннісно-орієнтованого проектного менеджменту у сфері державного управління. Аспекти публічного управління. 2017. Т. 5, № 11. С 30–37.
Харченко Т., Самойленко Т. Впровадження інструментів проектного підходу в систему публічного управління. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія : Економіка і менеджмент. 2019. Вип. 1. С. 21–25.
Жданов А., Исхакова Э. Гибкий подход к проектному управлению как инструмент эффективного внедрения инноваций. Экономика и управление: научно-практический журнал. 2019. № 1 (145). С. 52–55.
Радченко О., Погорелий С. Моделювання інформаційної взаємодії між органами публічної влади та суспільством. Публічне управління : теорія та практика. 2012. № 3(11). С. 77–85.
Лутай Л., Баранець І. Теоретичні засади управління проектами публічної та соціальної сфер. Ринок праці та зайнятість населення. 2018. № 3. С. 20–25.
Продіус О., Прокоф’єва В. Історичні передумови розвитку проектного управління. Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво. 2019. № 3. С. 141–146.
Заверюха Л. Концептуальні положення управління інвестиційним проектом. Формування ринкових відносин в Україні. 2015. № 6. С. 63–66.
Старченко Г. Проактивне управління проектами в публічній сфері. Публічне адміністрування: наукові дослідження та розвиток. 2017. № 2. С. 84–91.
Матвеев В., Симонов С. Проектный менеджмент в государственном управлении. Вестник ОрелГИЭТ. 2019. № 1 (47). С. 36–40. 24. Бачевська І. Національні проекти зарубіжних країн: інвестиційний аспект. Ефективність державного управління. 2013. Вип. 36. С. 174–181.