СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ЗЛОЧИННОСТІ: ГЕН ЗЛОЧИНЦЯ

Анотація

Розвиток медицини, біології, хімії та технологій протягом останніх двох століть зумовив великий прорив у сфері пізнання навколишнього середовища та особливостей будови людського організму. Наукові дослідження в анатомії та фізіології стали підґрунтям для розробки та проведення досліджень у різних сферах життєдіяльності людини, зокрема, у кримінології. Розбудова соціальних та правових держав у світі передбачає необхідність у забезпечені стабільності країни, захисті праві та інтересів держави та суспільства, дотримання основоположних свобод кожного індивіда, що безпосередньо пов’язане із заходами, що направлені на попередження та боротьбу зі злочинністю. Злочинність є однією з найбільших проблем у світі, що зумовило у XIX столітті виникнення та розвиток самостійної галузі науки – кримінології. З метою ефективної протидії такому негативному явищу як злочинність важливим є вивчення її чинників. У науці існують дві протилежні точки зору щодо основоположних детермінант злочинності – біологічна та соціальна концепція. Прихильники соціального чинника зазначали, що проблеми злочинності виявляться у економічній та політичній нерівності людей в суспільстві та заперечували концепцію «природженого злочинця». Стаття присвячується дослідженню біологічної концепції для пояснення злочинної поведінки, необхідності виокремлення біологічного чинника як окремого детермінанта злочинності. Авторами досліджуються наявні наукові напрацювання у сфері геному людини та здійснюється аналіз впливу генотипу на формування антисоціальної поведінки особистості. У межах цієї теми було розглянуто різні підходи та результати проведених досліджень науковців про закономірності передання мутації генотипу та вплив цього явища на особливості поведінки цих осіб.