СУЧАСНІ КОНЦЕПЦІЇ ЗЛОЧИННОСТІ: ГЕН ЗЛОЧИНЦЯ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-9660-2022-1(19)-66-72Ключові слова:
особа злочинця, біологічний чинник злочинності, хромосомні аномалії, мутації генів, делінквентна поведінка.Анотація
Розвиток медицини, біології, хімії та технологій протягом останніх двох століть зумовив великий прорив у сфері пізнання навколишнього середовища та особливостей будови людського організму. Наукові дослідження в анатомії та фізіології стали підґрунтям для розробки та проведення досліджень у різних сферах життєдіяльності людини, зокрема, у кримінології. Розбудова соціальних та правових держав у світі передбачає необхідність у забезпечені стабільності країни, захисті праві та інтересів держави та суспільства, дотримання основоположних свобод кожного індивіда, що безпосередньо пов’язане із заходами, що направлені на попередження та боротьбу зі злочинністю. Злочинність є однією з найбільших проблем у світі, що зумовило у XIX столітті виникнення та розвиток самостійної галузі науки – кримінології. З метою ефективної протидії такому негативному явищу як злочинність важливим є вивчення її чинників. У науці існують дві протилежні точки зору щодо основоположних детермінант злочинності – біологічна та соціальна концепція. Прихильники соціального чинника зазначали, що проблеми злочинності виявляться у економічній та політичній нерівності людей в суспільстві та заперечували концепцію «природженого злочинця». Стаття присвячується дослідженню біологічної концепції для пояснення злочинної поведінки, необхідності виокремлення біологічного чинника як окремого детермінанта злочинності. Авторами досліджуються наявні наукові напрацювання у сфері геному людини та здійснюється аналіз впливу генотипу на формування антисоціальної поведінки особистості. У межах цієї теми було розглянуто різні підходи та результати проведених досліджень науковців про закономірності передання мутації генотипу та вплив цього явища на особливості поведінки цих осіб.
Посилання
Lange Johannes. Verbrechen als Schicksal. Leipzig : G. Thieme, 1929. 96 p.
Stumfl F. Die Ursprunge des Verbrechens. Leipzig : G. Thieme, 1936. 24 p.
Дубінін Н.П., Карпець І.І., Кудрявцев В.М. Про природу антигромадських вчинків та шляхи їх попередження / – М: Політвидав, 1982. – 304 c.;
Иншаков С. М. Зарубежная криминология : учеб. пособие. Москва : Норма, ИНФРАМ, 1997. 383 с.
Ross, J. L., Roeltgen, D. P., Kushner, H., Zinn, A. R., Reiss, A., Bardsley, M. Z., McCauley, E., & Tartaglia, N. (2012). Behavioral and social phenotypes in boys with 47,XYY syndrome or 47,XXY Klinefelter syndrome. Pediatrics , 129 (4), 769–778. https://doi.org/10.1542/peds.2011-0719. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/ articles/PMC3356148/
Бєлік Л. С. Психологічний портрет злочинця, крізь призму історичних досліджень. Ген злочинності. Криміналістика і судова експертиза. Випуск 63. С. 245 – 255
Судове рішення у справі «Моблі проти Штату», ухвалене 17.03.1995 URL: https://law.justia.com/cases/georgia/ supreme-court/1995/s94p1271- 1.html
Судове рішення у справі «Штат Теннессі проти Девіса Бредлі Волдроупа-молодшого» URL: https://law.justia.com/cases/ tennessee/court-of-criminal-appeals/2011/ e2010-01906-cca-r3-cd.html
Судове рішення у справі «Штат Нью-Мексико проти Ентоні Бласа Єпеса» URL: https://caselaw.fi ndlaw.com/nm-courtof- appeals/1899388.html
Судове рішення у справі «Штат Теннессі проти Роберта Лі Дріскелла» URL: https://law.justia.com/cases/missouri/ supreme-court/2015/sc93882.html
МакСвігган С., Елгер Б. Криміналістичне використання поведінкової генетики в кримінальному провадженні: Випадок генотипу MAOA-L. Міжнародний журнал права та психіатрії, 2017. URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/ PMC5250535/