ПРОБЛЕМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ В КОНТЕКСТІ СУЧАСНИХ МІГРАЦІЙНИХ ТЕНДЕНЦІЙ

Анотація

У статті проаналізовано проблему забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб у перспективному розрізі. Автори розглядають конституційно-правове регулювання та особливості міграційних процесів в Україні. Здійснено огляд проблеми реалізації окремих положень Конституції України, Законів України, підзаконних нормативно-правових актів. Досліджується міграційний рух населення в Україні. Наголошено, що у короткостроковій перспективі (2025–2026 роки) кількість внутрішньо переміщених осіб в Україні може знизитися. Перспективи розв’язання проблеми ВПО, зокрема і в царині усього спектру забезпечення прав людини і громадянина, залежить від ефективності державних програм з підтримки та інтеграції внутрішньо переміщених осіб за місцем їхнього тимчасового проживання. Внутрішнє переміщене населення залишається одним із найсерйозніших соціально-демографічних викликів для України, який для свого вирішення потребує значних зусиль як з боку держави, так і міжнародних партнерів. В іншому випадку багато хто з ВПО, які вже перебувають за межею бідності, будуть змушені безповоротно покинути країну. Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що міграційна ситуація в Україні демонструє стійко негативні тенденції, пов’язані з масовою еміграцією, зростанням кількості біженців і внутрішньо переміщених осіб. Основна, фундаментальна причина таких процесів лежить у триваючому військовому конфлікті, який системно знищує в країні енергетичний сектор, житловий сектор, транспортний сектор, охорону здоров’я, освіту та багато іншого. Незважаючи на окремі періоди міграційного приросту, загальне міграційне сальдо залишається від’ємним, що посилює демографічну кризу і послаблює соціально-економічний потенціал країни. Ба більше, проблеми працевлаштування, брак житла і слабка державна підтримка змушують багатьох громадян залишати країну в пошуках кращого життя, а тих, хто виїхав, – приймати рішення про неповернення на Батьківщину навіть у повоєнний час. Для стабілізації ситуації необхідне запровадження комплексу дій. По-перше, необхідне реформування міграційної політики, яка в останнє десятиліття формувалася під впливом здебільшого політичних чинників і мала стихійний характер. Міграційна політика має бути спрямована на компенсацію дефіциту робочої сили, а також на створення довгострокових механізмів управління міграційними потоками. По-друге, слід розробити і впровадити програми зі стимулювання громадян, які виїхали за кордон, повертатися додому. Йдеться як про біженців, так і про емігрантів. По-третє, необхідне ефективне адміністрування ринку праці, важливо створювати не тільки робочі місця, а й стимули для економічної активності громадян. По-четверте, держава має активно співпрацювати з міжнародними партнерами для залучення інвестицій (для фінансування програм із повернення українців, які виїхали за кордон, реінтеграції внутрішньо переміщених осіб тощо). Без комплексного підходу Україна ризикує зіткнутися з довгостроковими демографічними проблемами, що загрожують національній безпеці та сталому розвитку країни. Водночас ми розуміємо, що представлені кроки матимуть найбільшу ефективність тільки у випадку припинення на території України бойових дій.