КОНСТИТУЦІЯ ТА КОНСТИТУЦІЙНА ДЕРЖАВА: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Анотація

У публікації досліджуються питання теорії, історії та практики конституційної держави у контексті розвитку конституціоналізму, конституцій та державотворчих практик XVIII-XXI ст. Аналізується зв’язок між конституціоналізмом, конституцією та конституційною державою та їх завдання й функції. Наголошується про їх органічне поєднання, як доктрини, нормативно-правового та інституціонального механізмів конституційно-правового регулювання статусів людини, суспільства та держави. Обґрунтовується висновок про поширення теорії та практики конституційної держави у XIX ст. в Європі та Америці, як закономірної реакції на позитивне закріплення в перших конституціях кін. XVIII – сер. XIX ст. цінностей щодо непорушності вроджених (природних) прав людини, суспільного договору, народного суверенітету, парламентаризму, виборності та змінюваності органів державної влади і ін. Адже основним кредо конституційної держави є державотворення, організація та здійснення державної влади в інтересах людини і народу на засадах неухильного дотримання духу і букви конституції. Підкреслюється, що ідеї конституційної держави, закладені в Конституції Пилипа Орлика 1710 року, не були реалізовані в національному державотворенні, але мали значну історичну цінність для відродження конституційної державності в незалежній Україні. У публікації також аналізуються підходи правознавців (Г. де Лолм, К. Леймера, А. Дайсі, А. Сійеса, Ф. Кокошкіна, С. Корфа, С. Котляревського, Ф. Оппенгеймера, В. Реннекампфа, Б. Чичеріна та ін.) щодо сутності, змісту та ключових ознак конституційної держави. Узагальнюються та систематизуються ключові цінності та принципи конституційної держави. Досліджується співвідношення споріднених, але не тотожних категорій «конституційна держава» та «правова держава». Встановлюються причини і наслідки втрати популярності доктрини і практики конституційної держави і перспективи відродження та модернізації конституційної держави у XXI ст.