ПРОБЛЕМИ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 325 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПОШИРЕННЯ ВІРУСУ COVID-19

Анотація

Охорона здоров’я населення є конституційно гарантованою та є об’єктом кримінально-правової охорони. Дана стаття присвячена дослідженню проблем правозастосування статті 325 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням, в умовах поширення вірусу COVID -19. Первинна редакція статті 325 Кримінального кодексу України 2001 року мала назву «Порушення правил боротьби з епідеміями» і до 2009 року вона передбачала покарання у виді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років. До введення карантину за цією статтею до кримінальної відповідальності притягалися особи через харчові отруєння, що були результатом масових святкувань. Як показує статистика, в період з 2013-го по 2019 рік суди винесли всього 5 вироків у зазначеній категорії справ. Кримінальна відповідальність за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням була підвищена за рахунок зміни штрафу до розміру від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів громадян. Однак її ефективність – питання доволі дискусійне як у теоретичній, так і у практичній площині. Наше дослідження продемонструвало, що ст. 325 КК України містить ряд проблем, наприклад, таких як бланкетність диспозиції, труднощі у встановленні чіткого переліку заборонених діянь, складнощі відмежування даного складу злочину від подібного складу адміністративного правопорушення (ст.44-3 КУпАП), неспіврозмірність санкцій як злочину, так і правопорушення тощо.