РОЛЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОМІСІЇ ТА СУДУ ЄС У ФОРМУВАННІ КОНЦЕПЦІЇ КОЛЕКТИВНОГО ДОМІНУВАННЯ

Анотація

Антимонопольне регулювання забезпечує добросовісну конкуренцію, яку може бути підірвано з боку приватних суб’єктів господарювання у формі викривлення умов конкуренції в результаті зловживання домінуючим становищем. Матеріальний зміст правил конкуренції в Євросоюзі, які було сформульовано ще в Договорі про заснування Європейського економічного співтовариства, залишився незмінним у чинному Лісабонському Договорі про функціонування ЄС. Однак, масив правових інструментів зазнавав кардинальних змін упродовж усього часу існування Європейського співтовариства, а згодом і Євросоюзу, за рахунок трансформації правозастосовної практики. У зв’язку з посиленням процесів діджиталізації, глобалізації, лібералізації торгівлі та відкриттям національних ринків забезпечення добросовісної конкуренції в умовах ринкової економіки стає першочерговим завданням не тільки для внутрішньонаціонального, а й для міжнародно-правового регулювання. У даному контексті зростає роль Європейської Комісії не лише як правозастосовного органу щодо статті 102 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), а як інституції, здатної визначати подальший напрямок розвитку правового регулювання домінування на ринку в рамках ЄС, застосовуючи при цьому власні підходи до концепції домінування. Європейська Комісія як основний правозастосовний орган у сфері конкуренції значно розвинула концепцію домінування та закріпила регулювання щодо статті 102 ДФЄС у відповідному документі – Керівних принципах для Комісії у правозастосовній діяльності щодо статті 102 ДФЄС. Європейська Комісія та Суд ЄС значно розвинули практику застосування та тлумачення статті 102 ДФЄС. Це зумовлено, тим, що стаття 102 ДФЄС наводить невичерпний перелік прикладів зловживань монопольним (домінуючим) становищем, що надає певну дискрецію Комісії у застосуванні статті 102 ДФЄС, а у Суду ЄС у її тлумаченні. Концепція колективного домінування була розроблена як в рамках справ, які розглядалися на основі положень ДФЄС, так і Регламенту ЄС № 139/2004 про злиття. Наріжним каменем у подальшому розвитку даної концепції є критерії, встановлені у справі Airtours/First Choice.