ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ: ВИДИ ТА МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ

Анотація

У статті систематизовано види та методи реалізації державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб. Здійснено порівняльний аналіз понять внутрішня вимушена міграція, примусова міграція, евакуація, депортація, переселенці, внутрішньо переміщені особи, біженці. Серед видів державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб можна виділити наступні: добровільне переселення, переміщення, евакуація, депортація, вимушене переміщення. Запропоновано визначення терміну «державна політика щодо внутрішньо переміщених осіб». Висвітлено сутність і характер найбільш масштабних вимушених, примусових переміщень населення в Україні з поч. ХХ століття до 2021 року. З’ясовано цілі, завдання, методи реалізації та інструменти державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб за різних політичних режимів. Виділено 6 періодів державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб в Україні з початку ХХ століття: 1) 1906– 1911 рр. – організоване добровільне переселення землевласників з метою зняття соціальної напруги; 2) 1914–1918 рр. – примусове переселення (виселення) цивільного населення через воєнні дії; 3) 1929–1933 рр. – примусове виселення «неблагонадійного» режиму населення за соціальною та етнічною ознаками; 4) 1939–1945 рр. – евакуація підприємств, що мали стратегічне значення для економіки та безпеки держави, партійно-радянської номенклатури та молоді призовного віку в ході воєнних дій; депортація «неблагонадійних» режиму націй (чеченців, інгушів, кримських татар, українців); 5) квітень 1986–1989 рр. – організоване відселення цивільного населення через техногенну катастрофу; 6) 2014 р. – до теперішнього часу – внутрішня вимушена міграція через агресію Росії проти України. Досвід реалізації державної політики щодо внутрішньо переміщених осіб в Україні з початку ХХ століття до 2021 року характеризується застосуванням жорстких інструментів за тоталітарного режиму, м’яких інструментів за авторитарного, демократичного режимів.