ПРО ВИБІР МІЖ НЕГАТОРНИМ І ДОГОВІРНИМИ СПОСОБАМИ ЗАХИСТУ

Анотація

Анотація. Стаття присвячена проблематиці співвідношення речового (негаторного позову) і зобов’язально-правових (договірних) способів захисту. Її актуальність обумовлена насамперед тим, що сучасна судова практика виходить з аксіоматичного правила про те, що до негаторних вимог строки позовної давності не застосовуються. Під час дослідження автор встановлює критерії розмежування негаторного і договірного способів захисту, а також вивчає можливість звернення із негаторним позовом у випадку перебування осіб у договірних правовідносинах (на прикладі договору оренди). Останнє питання аналізується як в контексті захисту прав та інтересів контрагентів проти третіх осіб, так і щодо захисту їх прав та інтересів один проти одного. Автор виходить з того, що учасники цивільного обороту пов’язані абсолютними правовідносинами, в яких управомоченій особі протистоїть невизначене коло пасивно зобов’язаних суб’єктів. Внаслідок укладення договору з конкретною особою цей зв’язок витісняється відносним. При цьому з іншими (третіми) особами власник як і раніше залишається в абсолютних правовідносинах. Отже, якщо між суб’єктами цивільного обороту виникло з приводу певного блага договірне правовідношення, одночасна наявність між ними абсолютного правовідношення, об’єктом якого є те ж саме благо, виключається. Тому права кредитора за договором у випадку його порушення має захищатися способами, передбаченими відповідними правовими нормами і умовами договору. Звідси слідує, що при вирішенні спору між сторонами договору норми, що передбачають позадоговірні способи захисту, застосуванню не підлягають. В статті робиться загальний висновок про те, що сфера застосування негаторного позову не може бути настільки універсальною, щоб поглинати в тому числі договірні способи захисту, які настільки різноманітні і не можуть існувати в рамках одного позову.