ОСОБЛИВОСТІ ВІДЧУЖЕННЯ ЦЕРКОВНОЇ ВЛАСНОСТІ У ВІЗАНТІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
Анотація
Розкрито особливості розвитку інституту відчуження власності церк- ви у цілому та окремих монастирів. Приділено увагу процесові зростання церковного землеволодіння як логічного наслідку створення державних га- рантій невідчуження нерухомості церкви та окремих монастирів.
Посилання
Каждан А. П. Византийский монастырь ХІ–ХІІ вв. как социальная группа // ВВ. — Т. 31. — 1971. — С. 48–70.
Левченко М. В. Церковные имущества V–VІІ вв. в Восточно-Римской империи // ВВ. — Т. ІІ (ХХVІІ). — 1949. — С. 11–59.
Литаврин Г. Г. Проблема государственной собственности в Византии Х–ХI вв. // ВВ. — Т. 35. — 1973. — С. 51–74.
Медведев И. П. Дипломатика частного визан- тийского акта // Проблемы источниковедения западноевропейского средневековья: Сб. ст. и мат.; под ред. В. И. Рутенбурга. — Л.: Наука, Ленинград. отд., 1979. — С. 124–147.
Нефедов С. А. Факторный анализ историческо- го процесса. История Востока. — М.: Территория будущего, 2008. — (Сер. “Университет. биб-ка Александра Погорельского”). — 752 с.
Омельчук В. В. Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав / В. В. Омельчук, В. М. Лісни- ча: Навч. посіб. — К.: Персонал, 2011. — (Сер. “Світові традиції державного управління”. — Вип. І). — 608 с.
Прозоров В. Б. Собор 530 г. в Салоне и проблема достоверности документов, включенных в “Большую Салонскую историю” // Вестн. Рос. гуманит. науч. фонда. — 2000. — № 3: 2000 лет христианской культуры. — С. 48–61.
