ТЕМПОРАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ МАТЕРІАЛЬНОГО ПРАВА НА ПОЗОВ

Анотація

Ця стаття присвячена дослідженню актуального наукового питання про часові межі реалізації суб’єктивного права особи на судовий захист свого порушеного цивільного права. Автор передусім виходить з загального правила, що секундарне право – позовне домагання призначене для того, аби в межах охоронного правовідношення отримати захист. Такий захист надається за рахунок виконання вимоги уповноваженої особи у примусовому порядку. Для реалізації матеріального права на позов (домагання) встановлюється обмежений відрізок часу – позовна давність. Проте у правовій науці досі тривають суперечки з приводу визначення цього інституту, його призначення та предмету. В роботі піддані критиці окремі положення, що тиражуються у публіцистиці. Вказується на певну розмитість і не конкретність більшості формулювань, що потребує додаткового тлумачення. Підкреслюється, що задавнюватися можуть виключно права вимоги, які входять до складу охоронних правовідносин, лише такі вимоги можуть погашатися протягом позовної давності. Наголошується, що наведені у чинному Цивільному кодексі України формулювання давності не відповідають фактичному стану речей. Тож, шляхом детального аналізу сутності предмета та розмежування понять права на позов у матеріальному та процесуальному сенсі виявляється реальний зміст коментованого правового явища. У праці послідовно доводиться, що предметом позовної давності аж ніяк не може бути право на звернення до суду, оскільки воно є процесуальним повноваженням особи. Це повноваження не тільки не підлягає задавнюванню, воно взагалі не залежить від наявності у особи матеріального права та його порушення. Давнісний строк також не є періодом для захисту порушеного матеріального права. Зроблено висновок: позовна давність це проміжок часу, протягом якого особа має можливість отримати такий захист, пред’явивши позов до суду. Вона є часом, протягом якого особа, за умови вчинення нею односторонньої активної дії – пред’явлення позову, набуває можливості судового захисту порушеного суб’єктивного права. Відтак, предметом позовної давності є право особи на отримання судового захисту свого порушеного права. Таке право ще зветься матеріальним правом на позов або домаганням, отже саме домагання є тим юридично значимим явищем, строк існування якого обмежується позовною давністю.