ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ СТРОКУ ТА ЮРИДИЧНОГО ФАКТУ

Анотація

Дана наукова праця присвячена дослідженню актуального питання про правову природу такого юридичного параметру, як цивільно-правові строки у їхньому співвідношенню з юридичними фактами – значимими зовнішніми по відношенню до суб’єктивного права явищами, які тягнуть настання, зміну або припинення відповідних матеріальних прав і обов’язків. В ході роботи над статттею автор використовував загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання, зокрема формально-юридичний, аналізу і синтезу, системно-структурний, порівняльно-правовий. В результаті досліджені суспільні відносини, що складаються в царині темпорального регулювання суб’єктивного права упродовж його існування у єдності та взаємозв’язку, а також розглянуто динаміку розвитку правової науки у досліджуваній сфері. Це дозволило розглянути темпоральні чинники як елементи суб’єктивного матеріального права та правовідношення в цілому та визначити їхнє місце в системі регулюючого механізму цивільного права. У праці вперше наведена теза, що цивільні строки не є юридичними фактами, що впливають на зміст відносин, їхній розвиток, що забезпечує матеріальну динаміку. Автор обгрунтовує недієвість концепції, за якою саме часовим перебігом (початком або закінченням строку) обумовлюється поява, зміна чи погашення суб’єктивних прав, таке тлумачення юридично значимих наслідків в принципі невірне. В роботі зроблено висновок, що строки, їхній початок чи закінчення не можна віднести до юридичних фактів. Строк, безумовно є важливим елементом суб’єктивного права, настання конкретного терміну має істотне значення для визначення його стану, він формує якісні характеристики суб’єктивного права. Іншими словами, цивільний строк не є зовнішнім явищем по відношенню до права, певним «поштовхом» у його розвитку, а іманентною внутрішньою характеристикою, обов’язково притаманною праву. Тобто, строк являє собою не причину, а наслідок набуття (зміни) учасниками цивільних відносин конкретного правового статусу.