БЕЗГРОМАДЯНСТВО – ТЕМНЕ МІСЦЕ В МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

Анотація

Засадничою метою статті є спроба на існуючій правовій практиці екстраполювати основні причини виникнення безгромадянства, з’ясувати природу цього політико-правового явища. Окрім вищезазначеного, аналізується громадська та правова оцінка такого сегмента концепції громадянства як подвійне чи множинне громадянство. Науковці доповнюють правову природу громадянства – як витвір сприятливих обставин чи «товар» на світовому ринку, чия природа залежить від винятково економічних (фінансових) факторів, а процес лібералізації доступу до грмадянства як правового статусу особи уповільнюється, зважаючи на очевидні обмеження. Нині практично відсутня правова оцінка фахівців та й широкого загалу щодо доступу олігархату до Програми «громадянство за інвестиції», котра надає можливості завдяки величезним персональним вливанням в економіку країн (Кіпр, Мальта, Ірландія, Антигуа і Барбудо, Болгарія, США, Велика Британія, Португалія, Угорщина й багато інших), купити «золотий» паспорт країни і автоматично зробити покупця громадянином держави, де він може користуватися всіма громадянськими правами. Таке ноу-хау у конституційному праві вимагає досконального, прискіпливого вивчення практики лібералізації застосування інституту громадянства, формування новітніх, ширших і доступніших можливостей його отримання. Попри це, домінує переконання, що громадянство є засадничим елементом кожної держави, а тому на нього не можна почепити цінник. Особливої уваги заслуговують підстави припинення громадянства особи, внаслідок якого особа може стати апатридом (особою без визначеного громадянства), упущення в нормах цивільного законодовства України та законодавчі зміни законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства». Акцентовано увагу на імплементації, доцільності узагальнення на міждержавному рівні спільних та відмінних положень основних підстав припинення громадянства особи, які залежать від волевиявлення особи чи держави, а також спрощення обмежень, або доцільності використування нині діючих обґрунтувань з боку держави щодо трудовлаштувння, використання праці та соціального захисту апатридів.