ЕВОЛЮЦІЯ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУДОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВА ВЛАСНОСТІ: РИМСЬКІ ТРАДИЦІЇ ТА СУЧАСНА ЦИВІЛІСТИЧНА ПРАКТИКА

Анотація

У статті здійснено дослідження історико-правової еволюції судового захисту права власності від класичного римського приватного права до сучасної вітчизняної цивілістичної практики. Проаналізовано правову природу та функціональне призначення класичних римських позовних конструкцій, спрямованих на повернення речі неволодіючому власнику, усунення перешкод у здійсненні права власності та охорону добросовісного набувача, який не набув формального права власності. Визначено їхній вплив на формування сучасної системи речово-правових способів захисту та розкрито зміст переходу від залежності захисту від наявності позову до пріоритету суб'єктивного права. Охарактеризовано положення вітчизняного цивільного законодавства та узагальнено судову практику щодо розмежування речово-правових способів захисту, зокрема критеріїв відмежування вимоги про повернення майна від вимоги про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні майном. Виконано аналіз проблематики захисту добросовісного набувача, у межах якого з'ясовано співвідношення принципу неможливості передання більших прав, ніж має відчужувач, із необхідністю стабільності обороту. Визначено особливості співвідношення права власності з державною реєстрацією речових прав та встановлено, що реєстраційний запис створює легітимне очікування належності майна, проте не усуває матеріально-правових дефектів його набуття. Обґрунтовано перехід судової практики від формального до функціонального підходу у виборі способу захисту, за якого визначальним є здатність рішення реально відновити порушений майновий стан особи. Розкрито стандарти захисту власності на конвенційному рівні, включно з автономним тлумаченням поняття майна та вимогою пропорційності втручання у право мирного володіння майном, а також охарактеризовано специфіку такого захисту в умовах збройної агресії та окупації територій. Узагальнено, що сучасний судовий захист власності орієнтується не на формальну конструкцію позову, а на реальне відновлення порушеного права.