ВИДИ МАЙНОВИХ ПРАВ, НА ЯКІ МОЖЕ БУТИ ЗВЕРНЕНО СТЯГНЕННЯ У ВИКОНАВЧОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню проблематики співвідношення майнового права та зобов’язального права вимоги як майна, на яке може бути звернено стягнення. Проаналізовано правову природу права вимоги одночасно як елемента змісту зобов’язального правовідношення та як самостійного майнового активу, здатного за певних умов виступати об’єктом цивільного обороту і примусової реалізації. Визначено, що для набуття правом вимоги значення самостійного майнового активу істотними є його реальність, визначеність за підставою виникнення, змістом та обсягом, економічна цінність, відчужуваність і можливість відокремлення від особи первісного кредитора. Досліджено положення Закону України «Про виконавче провадження» та Господарського процесуального кодексу України, які регулюють звернення стягнення на майно і грошові кошти, що належать боржникові від інших осіб. Встановлено необхідність розмежування двох юридичних конструкцій: звернення стягнення безпосередньо на право вимоги як майнове право боржника та звернення стягнення на грошові кошти чи інше майно, які третя особа зобов’язана передати боржникові внаслідок виконання відповідного зобов’язання. Обґрунтовано, що до моменту такого виконання складовою майнової сфери боржника є саме право вимоги, а не конкретне майно третьої особи. На підставі аналізу практики Верховного Суду встановлено, що застосування механізму звернення стягнення потребує підтвердження реального існування відповідної заборгованості, її розміру та інших обставин, які характеризують право вимоги як визначений майновий актив. Звернуто увагу на можливість примусового переходу права вимоги незалежно від волі його носія та збереження при цьому похідного характеру набутого права. Виявлено недостатню узгодженість між цивільно-правовою природою зобов’язального права вимоги та процесуальними механізмами спрямування його економічної цінності на задоволення вимог кредитора. Обґрунтовано доцільність законодавчого розмежування звернення стягнення на майнове право та на майновий результат його реалізації, а також запровадження диференційованих процедур примусової реалізації окремих видів майнових прав з урахуванням їх правової природи.