ПАРТІЙНЕ ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО: ОСНОВНІ ВЕКТОРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ У СУЧАСНОМУ СВІТІ

Анотація

Розглядається лідерство в партіях як важливому механізмі трансляції вимог та ухвалення колегіальних демократичних рішень за наявності політичної конкуренції. Вивчено особливості «позитивної селекції» партійних лідерів, що побудована на демократичних засадах для осіб, які пройшли та отримали провідні позиції на основі особистих досягнень. Встановлено значення ознак якостей професіоналізму та креативності, які поступаються у впливі критерію лояльності та атрибутам належності до правлячої групи або клану. З’ясовано специфіку встановлення значення партійного лідерства як одного з аспектів традиційного партійного менеджменту. У статті застосовується фахова політологічна методологія. Зокрема, компаративний аналіз описує інституційні основи партійного політичного лідерства в умовах сталої демократії. Дескриптивний аналіз визначає значення та вплив ключових організаційних вимірів партійного політичного лідерства. Фахові методи включають ретроспективний підхід і метод системного аналізу. Вони спрямовані на визначення важливих напрямів модернізації партійного політичного лідерства в демократіях та трансформаційних державах. Також виявлені системні закономірності партійного політичного лідерства в умовах цифрової медіакратії. Увага приділяється критеріям ефективності партійного політичного лідерства, якими виступають не лише отримання владних посад, але й роль політичної сили у суспільстві та на міжнародній арені. Встановлено, що жорстка адміністративно-бюрократична структура організації партій доцифрової доби вже втратила свою дієвість. Доведено, що в умовах сталих демократій сучасні політичні партії конкурують з громадськими рухами та «непрофільними», «додатковими» політичними організаціями. Встановлено, що у сучасній Україні партійне лідерство не виходить за межі призначуваних кандидатур у рамках політичних проєктів. Розкрито непублічний характер походження партійного лідерства в Україні, який відображає процеси взаємодії політичних та бізнес-еліт. З’ясовано, що партійні лідери, які внаслідок виборів стають посадовцями публічного врядування, повинні мати високий рівень управлінської компетентності. Доведено, що мистецтво політичної комунікації для партійного лідера полягає у вдалому залученні до топового медійного контенту та подій.