РОЗВИТОК ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ТА НАЛЕЖНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ

Анотація

У статті досліджено розвиток системи охорона здоров’я в Україні в контексті виконання міжнародних зобов’язань та належного забезпечення національних інтересів на основні міжнародно-правових актів в галузі охорони здоров’я, обов’язковість на виконання яких взяла на себе Україна як суб’єкт міжнародного права. За результатами проведеного дослідження встановлено, шо для розвитку охорони здоров’я в Україні в контексті міжнародних зобов’язань та належного забезпечення національних інтересів у публічному управліннізаконодавством України передбачено сумлінне дотримання міжнародних договорів за принципом міжнародного права з метою належного забезпечення національних інтересів, здійснення цілей, завдань і принципів зовнішньої політики України, закріплених у Конституції України та законодавстві України. Так право людини на охорону здоров’я закріплено у положеннях міжнародних правових актах, які ратифіковано Україною, а саме: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97); Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII (2148-08 ) від 19.10.73); Конвенція про права осіб з інвалідністю (ратифіковано Законом України № 1767-VI від 16.12.2009); Конвенція про права дитини (ратифіковано Постановою Верховної Ради України ВРУ № 789-XII від 27.02.91); Європейська соціальна Хартія (ратифіковано із заявами Законом України № 137-V від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.418); Конвенція Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров’я (ратифіковано Законом України № 4908-VI від 07.06.2012) та інші, у тому числі угоди про надання медичної допомоги, співробітництво в галузі охорони здоров’я і медичних наук тощо. Водночас, на національному рівні (з урахуванням міжнародного контенту) формується власний правовий механізм забезпечення функціонування системи охорони здоров’я, який є основою формування національної політики охорони здоров’я, і функціонування системи в цілому.