ХАРИЗМАТИЧНА ВЛАДА У КОНЦЕПЦІЇ МАКСА ВЕБЕРА

Автор(и)

  • Назарій БАЮРЧАК

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-5(65)-2

Ключові слова:

політичний лідер, політична панування, рутина, харизма, харизматичний лідер.

Анотація

У статті автори аналізують особливості вчення німецького вченого Макса Вебера про харизматичне панування, досліджують політико-філософські основи цього поняття, витоки та особливості застосування до сучасної політичної реальності. Актуальність дослідження полягає в увазі особистості політичних лідерів, оскільки хід сучасного політичного процесу свідчить про істотний вплив особистісних якостей лідерів на формування і функціонування політичної влади. Механізм персоніфікації політичної влади означає асоціювання в масовій свідомості лідерства з конкретною людиною і зростання ролі і значення такої якості особистості лідера, як харизма. Аналіз джерел показує, що серед вчених відсутня загальна позиція як щодо веберівської концепції харизми, так і щодо можливості використання даного поняття в сучасних трактуваннях політичного лідерства і харизми. Мета дослідження – харизматичне лідерство в політичній теорії Макса Вебера. Методологія: бібліографічний: аналіз, систематизація, теоретичних даних та літературних джерел, історичний: дослідження виникнення, формування та розвитку поняття політичного та харизматичного лідера. Наукова новизна. Запропоновано підхід, в якому грунтовано особливості концепту харизма в політичній концепції Макса Вебера. Виокремлено підходи до застосування терміну «харизму» в сучасному політичному лідерстві. Вказано форми та типи харизми в сучасному політичному процесі. Висновки. Феномен харизми має місце в малих і великих групах, де зустрічається персоніфікація ідеалів у процесі об'єднання, зближення та згуртування. Харизма в більшості випадків виникає в екстремальних історичних умовах, коли виникає відповідна соціально-психологічна необхідність. Базисом будь-якого панування (а відповідно кожного типу) та бажання підкорятися є віра, склад якої рідко буває простим. Кожен із виділених типів панування у тій чи іншій мірі потрібний в елементах інших типів. Таким чином, у Вебера немає задуму локалізувати історичну реальність жорсткими межами.

Посилання

Арон, Р. Етапи розвитку соціологічної думки. Київ : Видавництво Жупанського. 2004. 688 с.

Василик М. А., Вершинин М. С. Политология: словарь-справочник. Москва : Гардарики. 2005. 426 с.

Вебер М. Харизматическое господство. Социс. 1988. № 5. 38 с.

Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. История и рациональность. Социология Макса Вебера и веберовский ренессанс. Москва : Политиздат. 1991. 367 c.

Cavalli L. Charisms and twentieth-century politics. Max Weber, rationality and modernity. Ed. S. Whimster and S. Lash. L. etc.: Allen Unwin. 1987. P. 317–334.

Dow Th. An analysis of Weber’s work on charisma. The British journal of sociology. 1978. Vol. XXIX. № 1. P. 83–93.

Greenfeld L. Reflections on two charismas. The British journal of sociology. 1985. Vol. 34. № 1. P. 117–132.

McCulloch A. Jesus Christ and Max Weber: two problems of charisma. Max Weber studies. London. 2005. Vol. 5. N 1.

Weber M. Economy and society. Ed. By G. Roth and C. Wittich. Berkeley etc. : univ. of California Press. 1978. Vol. 1–2. 1368 p.

Weber M. The sociology of religion. Transl. by E. Fiscoff. Introd. By T. Parsons. L. : Methuen, 1965. LXVII, 308 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-04-18

Як цитувати

БАЮРЧАК, Н. (2023). ХАРИЗМАТИЧНА ВЛАДА У КОНЦЕПЦІЇ МАКСА ВЕБЕРА. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (5(65), 11-15. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-5(65)-2