ХАРИЗМАТИЧНА ВЛАДА У КОНЦЕПЦІЇ МАКСА ВЕБЕРА

Анотація

У статті автори аналізують особливості вчення німецького вченого Макса Вебера про харизматичне панування, досліджують політико-філософські основи цього поняття, витоки та особливості застосування до сучасної політичної реальності. Актуальність дослідження полягає в увазі особистості політичних лідерів, оскільки хід сучасного політичного процесу свідчить про істотний вплив особистісних якостей лідерів на формування і функціонування політичної влади. Механізм персоніфікації політичної влади означає асоціювання в масовій свідомості лідерства з конкретною людиною і зростання ролі і значення такої якості особистості лідера, як харизма. Аналіз джерел показує, що серед вчених відсутня загальна позиція як щодо веберівської концепції харизми, так і щодо можливості використання даного поняття в сучасних трактуваннях політичного лідерства і харизми. Мета дослідження – харизматичне лідерство в політичній теорії Макса Вебера. Методологія: бібліографічний: аналіз, систематизація, теоретичних даних та літературних джерел, історичний: дослідження виникнення, формування та розвитку поняття політичного та харизматичного лідера. Наукова новизна. Запропоновано підхід, в якому грунтовано особливості концепту харизма в політичній концепції Макса Вебера. Виокремлено підходи до застосування терміну «харизму» в сучасному політичному лідерстві. Вказано форми та типи харизми в сучасному політичному процесі. Висновки. Феномен харизми має місце в малих і великих групах, де зустрічається персоніфікація ідеалів у процесі об'єднання, зближення та згуртування. Харизма в більшості випадків виникає в екстремальних історичних умовах, коли виникає відповідна соціально-психологічна необхідність. Базисом будь-якого панування (а відповідно кожного типу) та бажання підкорятися є віра, склад якої рідко буває простим. Кожен із виділених типів панування у тій чи іншій мірі потрібний в елементах інших типів. Таким чином, у Вебера немає задуму локалізувати історичну реальність жорсткими межами.