ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ СКЛАДОВІ ПОЛІТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РАКЕТНО-ЯДЕРНИХ ПРОГРАМ

Автор(и)

  • В’ячеслав МИРОНЕНКО

DOI:

https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-5(65)-4

Ключові слова:

політична стратегія, міжнародна безпека, ракетно-ядерні програми, політика стримування, воєнна агресія.

Анотація

У статті досліджено особливості політичного потенціалу ракетно-ядерних програм у контексті його функціональних складових, які впливають на систему міжнародних безпекових відносин. Контекст сучасних безпекових загроз зумовив звернення до наукових досліджень у зазначеній сфері осмислення складових ракетно-ядерних програм у дослідженнях українських і зарубіжних вчених, зокрема Д. Джонсона, В. Захарова, А. Краснова, А. Корбута та багатьох інших. Водночас глобальні геополітичні тектонічні зрушення, що були зумовлені повномасштабним російським воєнним вторгненням в Україну, зумовили необхідність дослідження даної проблематики вже у нових міжнародних безпекових умовах. Науковий аналіз ракетно- ядерних програм провідних країн світу, зокрема їх складових елементів у розрізі політичного потенціалу актуалізувався у контексті пошуку закономірностей та осмислення їх політичного впливу на міжнародні безпекові процеси у сучасних геополітичних реаліях. Дослідження ракетно-ядерних програм надало можливість виділити три політичні інструменти: 1) тиск; 2) захист; 3) стримування. Доведено, що перший інструмент наразі застосовується Російською Федерацією з метою політичного впливу на провідні країни та міжнародні безпекові організації. Подібний інструмент застосовується іншими країнами, які мають ракетно-ядерний потенціал і не входять до числа провідних країн світу. Доведено, що подібні країни не мають механізмів гарантування та прогнозування у процесі безпекової активності, що зумовило сформувати іншими провідними країнами інструменти захисту і стримування, які відображені у положеннях їх ракетно-ядерних програм. Результати дослідження стали можливими завдяки використанню науково-дослідницьких методів, зокрема системно-структурного аналізу, систематизації, узагальнення, опрацювання аналітичних джерел та інші методи. Загальним результатом дослідження стала оцінка ефективності політичної стратегії у ракетно-ядерних програмах з урахуванням умов невизначеності.

Посилання

Белоус В. С. Противоракетная оборона и оружие XXI века. Москва : «ВЕЧЕ». 2002. 479 с.

Johnson D. Russia’s Conventional Precision Strike Capabilities, Regional Crises, and Nuclear Thresholds. Livermore Papers on Global Security № 3. Lawrence Livermore National Laboratory Center for Global Security Research. 2018. 105 p.

Durkalec J. The 2018 U.S. Nuclear Posture Review, NATO’s Brussels Summit and Beyond. Center for Global Security Research Lawrence Livermore National Laboratory. 2018. 44 p. Pp. 18–21.

Основні рішення Варшавського саміту. URL: https://www.nato.int/nato_static_fl2014/assets/ pdf/pdf_2016_09/20160923_1609-factsheet-warsaw-summit-ke.pdf

Корбут А. Випробування на витримку. Український тиждень. 2016. № 28(452) С. 8–10. URL: https://shron2.chtyvo.org.ua/Ukrainskyi_tyzhden/2016_N28_452_Z_molotka.pdf?PHPSESSI D=rm6f4bdem364pm021kr5ivcji5

Арбатова А., Дворкина В. Полицентричный ядерный мир: вызовы и новые возможности. Московский Центр Карнеги. М. : Политическая энциклопедия, 2017. 222 с.

Краснов А. Эволюция стратегии «ядерного сдерживания» США. Зарубежное военное обозрение. 2002. № 11. С. 2–6.

Захаров В., Гнидо А. Подход США к сдерживанию и обеспечению военной безопасности. Обозреватель-Observer. 2005. № 9. С. 96–99.

Kennan G. Memoirs. 1925–1950. Boston. Toronto : Little, Brown and Co.1967. 583 p.

Bruce Blair, Outside Perspectives on Nuclear Deterrence Policy and Posture, Prepared Testimony before the House Armed Services Committee, March 6, 2019. URL: https://www.govinfo.gov/content/ pkg/CHRG-116hhrg36235/pdf/CHRG-116hhrg36235.pdf

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-04-18

Як цитувати

МИРОНЕНКО, В. (2023). ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ СКЛАДОВІ ПОЛІТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РАКЕТНО-ЯДЕРНИХ ПРОГРАМ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління, (5(65), 22-27. https://doi.org/10.32689/2523-4625-2022-5(65)-4