ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПУБЛІЧНО-ІННОВАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ ЗАКЛАДАМИ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Анотація

Мета статті полягає в обґрунтуванні змісту, форм і методик впровадження полягає у виявленні впливу теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної технології оцінювання забезпеченості інноваційного управління закладом освіти на виокремлення недоліків у процесі реалізації інноваційного управління та прогнозування шляхів їх подолання при забезпеченні системи відповідних умов публічного управління здоров’язбережувальним простором в освіті України. Відповідно до мети дослідження сформульовано основне завдання: розкрити стан розробки проблеми організації інноваційного підходу до впровадження здоров’язбережувальних принципів в сучасній управлінській теорії та практиці діяльності закладів освіти. Методологічну основу дослідження становлять: вітчизняні документи, що стосуються освіти, насамперед, закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні, Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 роки та Концепція Загальнодержавної програми «Здоров’я – 2020: український вимір». Водночас, існуючий низький рівень загальних показників здоров’я суб’єктів освіти, розповсюдженість соціально небезпечних хвороб, ВІЛ/СНІД, високий рівень алкоголізації та наркотизації, репродуктивного здоров’я потребує нової стратегії розв’язання питань збереження здоров’я, основою якої повинні слугувати сучасні технології сприяння збереженню, зміцненню та формуванню здоров’я через освіту, які пропонуються ВООЗ. Наукова новизна запропонованих матеріалів полягає в порівняльному та прогностичному аналізі розвитку формування готовності управлінських кадрів до публічного управління здоров’язбережувальним простором в закладах освіти; характеристиці інноваційної діяльності закладів і організацій, спрямованій на популяризацію здоров’язбережувальних дефініцій серед усіх суб’єктів освіти досвіду; у посиленні процесуальної ролі сформованості в керівних кадрів професійних здоров’язбережувальних компетенцій. Аналіз досвіду публічного інноваційного управління здоров’язбережувальним простором засвідчив, що здійснення зазначеної проблеми як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях, і є багатогранним і мультифункціональним. Застосовуючи різноманітні технології та методики самоосвіти, впливаючи на свідомість кожної особистості, допомагають зрозуміти важливість здоров’язбережувальних технологій на міжпредметній основі. Перспективним для української системи освіти у процесі її інтеграції в освітній світовий простір.