ГРОМАДСЬКА ДУМКА ЯК ДЖЕРЕЛО ТА СУБ’ЄКТ КОМУНІКАТИВНОГО ВПЛИВУ: ІНФОРМАЦІЙНО-ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Анотація
Досліджено взаємодії засобів масової комунікації і громадської думки, що на певному етапі не залежить ні від ЗМІ, ні від громадської думки, оскіль-
ки останню лише належить сформувати. Це залежить передусім від політичної влади, політичних партій, ідеологічних установ, особливо в період їх
легітимації, а також груп тиску і лобіювання, агентів впливу, які виступають у ролі комуніканта.
Посилання
Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации: Учеб. пособие. — М.: Владос, 1994. — 336 с.
Арендт X. Массы и тоталитаризм // Вопр. социологии. — 1992. — Т. 1. — № 2. — С. 20–73.
Аронсон Э. Общественное животное. — М.:Аспект-Пресс, 1998. — 345 с.
Аронсон Э., Пратканис Э. Эпоха пропаганды:механизмы убеждения. Повседневное использование и злоупотребление. — СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК,2002. — 384 с.
Бебик В. М., Сидоренко О. І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. — К.: 1996. —124 с.
Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество.Опыт социального прогнозирования. — М.: Асаdеmia,1999. — 787 с.
Блэк С. Паблик рилейшнз. Что это такое? — М.:Модино-пресс, 1990. — 456 с.
Бурдье П. Социология политики. — М.: SocioLogos, 1993. — 273 с.; Бурдье П. О телевидении. —М.: 2002. — С. 157.86
Бэндлер Р., Гриндер Д. Семинар по НЛП.Передовые психотехнологии в психотерапии и бизнесе. — М.: ИПРА, 1997. — 243 с.
Гозман Л. Я., Шестопал Е. Б. Политическая психология. — Ростов н/Д, 1996. — 448 с.
Гранин Д. Кого мы прячем? Зачем? // Иного не дано. — М., 1990. — С. 28–32.
Грушин Б. А. Мнение о мире и мир мнений. — М.:Черо, 1998. — 335 с.
Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. — К.:Оріяни, 2000. — 445 с.
Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера: Пер. з нім. — К.: Тандем, 2002. —
с.
Клемперер В. LTI. Язык третьего Рейха. Записная книжка филолога. — М.: Комета, 1999. — 250 с.
Московичи С. Век толп. — М.: Центр психологии и психотерапии, 1996. — 567 с.
Московичи С. Машина, творящая богов: Пер. с франц. — М.: Центр психологии и психотерапии,
— 560 с.
Набруско В. І. Громадська думка як предмет політико-соціологічного дослідження // Наукові записки Ін-ту журналістики. — 2003. — Т. 10. —С. 94–104.
Ольшанский Д. В. Массовые настроения переходного времени // Вопр. философии. — 1992. —№ 4. — С. 36–41.
Різун В. В. Загальна характеристика масової інформаційної діяльності // Наукові записки Ін-ту журналістики. — 2000. — Т. 1. — С. 15–30.
Різун В. В. Маси: Тексти лекцій. — К.: Видав.-поліграф. центр “Київський університет”, 2003. — 118 с.
Романенко Ю. В. Спічрайтінг (Основи риторики): Практикум для студентів спеціальності “міжнародна інформація”. — К.: ІМВ, 2002. — 98 с.
Тихомирова Є. Б. Паблік рилейшнз у глобалізованому світі: Монографія. — К.: Наша культура і наука,2004. — 489 с.
Українське законодавство: засоби масової інформації. — К.: Програма правового захисту та освіти ЗМІ ІRЕХ у-Медіа. — 365 с.
Шампань П. Делать мнение: новая политическая игра. — М.: Socio-Logos, 1997. — 335 с.
Шибутани Т. Социальная психология. (Сер. “Учебники и учебные пособия”). — Ростов н/Д: Феникс, 1997. — 622 с.
Шостром Э. Человек-манипулятор: Внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации. — М.: Апрель-Пресс, 2004. — 190 с.
Cialdini, R. В. (1984) Influence. — New Yоrk: Моrrоw. — 302 р.
Habermas J. Faktizitaet und Geltung. — Frankfurtam-Main: Suhrkamp, 1992. — 666 s.
Toennies F. Tthe Power and Value of Public Opinion.— Chicago: 1971. — 82 р.
