ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В СУЧАСНОМУ ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-3(75)-7Ключові слова:
парламент, виклики, парламентаризм, Верховна Рада України, державне управління, демократія, законодавча функціяАнотація
Парламентаризм є важливим елементом державного управління та демократії в сучасному світі. Він не тільки надає можливість громадянам бути представленими у владі, але також виконує функцію контр- олю за виконавчою владою, забезпечує розподіл повноважень між різними гілками влади і сприяє захисту прав і свобод людей. В умовах глобальних викликів, війн, зростання загроз для демократичних систем і постійної трансформації, політичного та державно-управлінського ландшафту парламентаризм стика- ється з багатьма проблемами, які потребують реформ і нових підходів. Одним із найбільших викликів для сучасного парламентаризму є зниження довіри громадян до представ- ницьких інституцій. Це явище спостерігається у багатьох країнах і призводить до кризи легітимності, коли парламент перестає бути ефективним інструментом для відображення інтересів громадян. Водно- час, загострення політичної поляризації та посилення впливу популізму ставлять під загрозу здатність парламентів до ухвалення збалансованих і довгострокових рішень. Ще одним важливим викликом є трансформація парламентів у придаток виконавчої влади. У багатьох демократичних державах спостерігається тенденція до зростання впливу урядів на законодавчі процеси, що обмежує незалежність парламенту та його роль у формуванні політики. Це призводить до порушення балансу між гілками влади і створює ризики для функціонування демократичної системи. Попри це, парламентаризм залишається потужним інструментом для забезпечення стабільності та розвитку держави. Однією з перспективних стратегій є посилення інституційної спроможності парламентів через впровадження механізмів прозорості, підвищення відповідальності депутатів перед виборцями та розвиток міжпартійного діалогу. Такі заходи можуть сприяти підвищенню ефективності законодавчих органів та поверненню довіри громадян до політичних процесів. Крім того, для адаптації парламентаризму до сучасних умов необхідно переглянути взаємодію між національними парламентами та міжнародними організаціями, оскільки зростаюча інтеграція та взаємозалежність країн потребують нового підходу до вирішення глобальних викликів. Співпраця парламентів з міжнародними інституціями може стати запорукою успішної адаптації до нових умов. Отже, попри численні виклики, парламентаризм має значний потенціал для розвитку. Його перспективи залежатимуть від здатності держав до інституційних реформ та адаптації до змін у світовій політиці.
Посилання
Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії і практики. Чернівці: Рута, 1998. 484 с.
Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). Київ: Парламентське вид-во, 2002. 344 с.
Кислий П., Вайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні: На тлі світового досвіду / літ. ред. Е. Р. Рахімкулов. Київ: Абріс, 2000. 414 с.
Мельниченко В. Політична відповідальність в державному управлінні: значення, сутність, особливості забезпечення. Вісник УАДУ. 2003. №1/2003. С. 349–357.
Парламентаризм: підручник. 2-ге вид., допов. й розшир. В. А. Гошовська та ін. Київ: НАДУ, 2019. 704 с.
Політологія / за ред. О. 1. Семківа. Львів: Світ, 1994. 264 с.
Рудич Ф. Демократія і громадське суспільство в Україні: сприяння і перешкоди для розвитку. Актуальні проблеми внутрішньої політики. Київ, 2004. Вип. 1. С. 53.
Удовиченко В. Пошук оптимальної моделі держави Україна. Управління сучасним містом. 2004. Nº4/6 (14). C. 351.
Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: монографія. Київ: Юридична фірма «Салком»; Юрінком Інтер, 2005. 560 с.
Strom K. Minority Government and Majority Rule. Cambridge: Cambridge University, 1990. 293 p.