СУЧАСНИЙ СТАН РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ БЕЗПЕКОВИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

У статті здійснено аналіз нормативно-правових актів, звітів, наукової літератури, що стосується питання сучасного стану системи публічного управління в Україні в контексті безпекових викликів. Визначено, що на сьогодні актуальним напрямом є реформа децентралізації влади як одна з важливих для побудови демократичної та європейської держави, що має сформувати нову демократичну модель управління. Сфокусовано увагу на конституційних змінах й трансформаційних перетворення, що зумовлюють потребу в удосконаленні законодавчої бази. Проаналізовано законодавство про державну службу та зміни в умовах воєнного стану, зазначено про розпочату реформу оплати праці державних службовців, проблемних аспектах, що стосуються плинності кадрів, призупинення проведення конкурсів, урегульованість питання організації роботи за умов воєнного стану органів публічного управління. Охарактеризовано стратегію реформування державного управління та визначено результати, що вже мають позитивний ефект, обґрунтовано подальші пріоритетні напрями стратегії, важливість та актуальність ухваленого законодавчого акту про загальну адміністративну процедуру. Підкреслено досягнення високого рівня цифровізація надання послуг. Відзначено, система публічно управління в період воєнного стану довела свою стійкість, проте реформа по деяких секторах сповільнилася або зупинилася. Приділено увагу місцевому рівню впровадження системи публічного управління, адже саме означений рівень відзначається реформування системи державного управління, переходячи на систему публічного управління із застосуванням європейського досвіду. Виявлено пріоритетні напрями реформування у сфері публічного управління: здійснення реформи оплати праці; розгортання електронної системи управління людськими ресурсами, підвищення рівня прозорості та ефективності; спрощення організаційної структури органів публічного управління; покращення системи відбору на державну службу на засадах процедури відбору, заслуг; підвищення кваліфікації державних службовців (гарантування ринкового рівня компенсації); цифровізація та покращення доступу до публічних послуг; удосконалення засобів управління політикою у міністерствах та інше.