BIG DATA ЯК ПОЛІТИЧНА ТЕХНОЛОГІЯ І ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ ТА ПРАКТИКИ: ЕПІСТЕМОЛОГІЧНІ, МЕТОДОЛОГІЧНІ Й ІНСТИТУЦІЙНІ ВИМІРИ ЦИФРОВОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню Big Data як політичної технології, що радикально трансформує структуру політичного процесу, логіку прийняття рішень та взаємодію між владою, суспільством і технологічними платформами. Актуальність дослідження зумовлена тим, що в сучасному світі дані перетворилися на стратегічний ресурс, котрий не тільки забезпечує нові аналітичні можливості, але й формує нові умови функціонування політичної системи загалом. Метою оглядового дослідження є всебічне осмислення великих даних як політичної технології, що впливає на епістемологічні основи політичного знання, змінює методологію політичної науки та трансформує інституційні практики цифрового управління. Статтю підготовлено через аналіз концептуальних витоків феномена Big Data, виявлення ключових епістемологічних змін, дослідження методологічних трансформацій і характеристик соціально-політичної конструкції великих даних як інструмента влади. У роботі доведено, що Big Data мають «змінну онтологію» і є не нейтральними цифровими масивами, а соціотехнічною констеляцією, яка набуває форми у конкретному політичному й інституційному контексті. Проаналізовано методологічний зсув у політичній науці, який полягає у переході від вибірковості до тотальності, від причинності до кореляції, що радикально змінює способи формулювання гіпотез. Встановлено, що технологічні корпорації трансформувалися з економічних акторів на «супер-учасників політики», котрі володіють даними про поведінку мільярдів людей та інфраструктурою комунікації, що стала «інфраструктурою демократії». Порівняльний аналіз використання Big Data у Китаї, США та ЄС виявив різні підходи до управління даними залежно від політичного режиму. За результатами огляду і дослідження зроблено висновок, що трансформація, яку несе епоха Big Data, часто полягає у перерозподілі політичної агенції, зміні суб’єктів прийняття рішень. Визначено ключові виклики Big Data з цього приводу: деалгоритмізація відповідальності, зміцнення цифрової автономії громадян, переосмислення демократії у цифрову добу. Відтак політична агенція в епоху Big Data визначена як здатність не лише адаптуватися до нових цифрових реалій, а й переосмислити політику як практику колективного знання в умовах надлишку інформації, де людський фактор є ключовим у політичному процесі.