ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОСУБ’ЄКТНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ СПІЛЬНОТ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2025-1(77)-28Ключові слова:
національні спільноти, правосуб’єктність, інституційна модель, публічне управління, державна політика, міжетнічні відносини, міжнародні стандартиАнотація
Стаття присвячена комплексному дослідженню інституційного забезпечення правосуб’єктності національних спільнот в Україні, що набуває особливої актуальності в умовах геополітичної нестабільності, внутрішньої міграції, децентралізації та реформування публічного управління. У роботі розкривається зміст поняття «правосуб’єктність національних спільнот» як системної категорії, що охоплює політичне, правове, адміністративне та соціальне визнання національних меншин, спільнот і корінних народів у структурі української державності. Особливу увагу приділено нормативно-правовим підходам до формування інституційного механізму реалізації прав національних спільнот, аналізу діяльності органів державної влади, спеціалізованих консультативно-дорадчих структур, органів місцевого самоврядування, а також організацій громадянського суспільства. Визначено низку проблем у сучасній інституційній моделі: фрагментарність повноважень, недостатню координацію між органами влади, відсутність ефективної участі спільнот у прийнятті рішень, слабку фінансову та кадрову базу. Розглянуто відповідність української моделі міжнародним стандартам, зокрема Рамковій конвенції про захист національних меншин, Європейській хартії регіональних мов або мов меншин, Декларації ООН про права корінних народів. На основі компаративного аналізу європейських практик (Польща, Німеччина, Канада) автор формулює пропозиції щодо вдосконалення інституційного забезпечення правосуб’єктності спільнот в Україні. Зроблено висновок про необхідність інтеграції політики щодо національних спільнот у загальну систему стратегічного публічного управління.
Посилання
Бекешкіна І. Інституційні моделі етнополітики в країнах Центрально-Східної Європи: компаративний аналіз. Науковий вісник Дипломатичної академії України. 2019. Вип. 25. С. 207–215.
Гусєв О. Ю. Становлення законодавства у сфері забезпечення прав корінних народів України. Вісник юридичного факультету Ужгородського національного університету. 2023. Вип. 15. С. 85–90.
Дністрянський М. С. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики: монографія. Львів: Літопис; Вид. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006. С. 56–65.
Зозуля О. Правовий статус національних меншин (спільнот) України: сучасний стан та особливості гарантій. Форум права. 2024. № 2. С. 34–55.
Крупник А. Проблеми етнополітики в умовах децентралізації. Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. 2021. Вип. 115. С. 94–100.
Пащук І. Реалізація освітніх прав національних меншин в Україні: між нормою і реальністю. Публічне управління: теорія та практика. 2021. № 2(26). С. 89–94.
Правовий статус національних меншин в Україні: проблеми та реалії забезпечення. Актуальні проблеми правознавства. 2020. № 5. С. 45–53.
Саламаніна І. Регіональні особливості реалізації етнополітики в Україні: стан та виклики. Актуальні проблеми державного управління. 2020. № 3(95). С. 123–129.
Січевлюк В. Публічна правосуб’єктність: категоріально-понятійне пізнання в контексті загальної теорії права. Публічне право. 2020. № 2. С. 26–31.
Суб’єктність України в сучасному світі: оцінки, стратегії, прогнози. Аналітична доповідь / За ред. О.М. Майбороди. Київ: ІПіЕНД ім. І.Ф. Кураса НАН України, 2020. 88 с.
Філіппі І. Політика національної інтеграції в Україні: між декларативністю і практикою. Вісник Національної академії державного управління. 2021. № 2. С. 140–146.
Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина. 2022. Розділ «Права національних меншин і спільнот». С. 101–108. URL: https://ombudsman.gov.ua/.
