КРИЗА ПОЛІТИКИ МУЛЬТИКУЛЬТУРАЛІЗМУ В ЄВРОСОЮЗІ

Анотація

У статті розглядається розвиток мультикультуралізму в країнах Євросоюзу в умовах глобалізації, підкреслюється його теоретичне обґрунтування в рамках ліберальної політичної філософії та комунітаризму. Особливий акцент зроблено на тому, що мультикультуралізм як державна концепція розвитку вперше офіційно був впроваджений у Канаді та Австралії у 1970-х роках, а в європейський політичний дискурс цей термін увійшов лише у 1980-х.Зазначається, що ключовим елементом успішної мультикультурної політики є взаємодія культур, заснована на повазі до культурної самобутності та духовної спадщини кожного народу. Це не лише сприяє соціальній гармонії, а й є передумовою формування сучасного космополітичного світу. Підкреслюється, що діалог культур передбачає не лише терпиме ставлення до «іншого», а й глибше розуміння культурних відмінностей крізь призму культурного релятивізму. Це означає зміцнення взаємоповаги та взаєморозуміння не через нав’язування власних цінностей, як це було характерно для етноцентричних підходів, а через визнання рівноцінності різних культурних традицій.Разом із тим, аналізуючи німецький досвід, відзначається, що політика мультикультуралізму викликає значні дискусії. З одного боку, вона сприяє створенню відкритого, толерантного суспільства, але з іншого – стикається з проблемами інтеграції іммігрантів, особливо з країн, що суттєво відрізняються за культурними та релігійними традиціями. Це ставить перед німецькою владою виклики щодо пошуку ефективних механізмів взаємодії між різними етнокультурними групами.Зазначається, що прoвал пoлітики мультикультуралізму в Єврoпі сприяє пoширeнню правoрадикальниx політичних сил. Пeрeoсмислюється рoль і значeння мультикультуралізму, який пoкликаний призвeсти дo бeзкoнфліктнoсті сучасниx мультикультурниx суспільств.