The institutional context of the formation and development of a model of language policy.
Abstract
The institutional context of forming a model of language policy at different stages of the political development of the Ukrainian state is considered. Attention is focused on formal and informal institutions, which at different stages of the state development had a different nature, character and different manifestations. Based on this, formal institutions are state political structures that are subordinate to the authorities, while informal ones are more free and independent in their activities. At the present stage of development, they have symbolic and semiotic significance. The model of language policy should be understood as a state and at the same time a public institution, whose development or inhibition is influenced by formal as well as informal institutions. The basis of the institutional context of the formation and development of the model of language policy is the notion of “political institution”, which is used in scientific researches of the period of formation of political thought. The basis of institutionalism is such an institution, which should be understood as “rules of the game”, which are created for the organization of relations between policy makers. The formation of the Russian model of language policy in the Russian Empire, which was based on the persecution of dissenters and all kinds of prohibitions, were investigated: works by T. Shevchenko, P. Kulish,
M. Kostomarov; printing church, educational, etc. books in Ukrainian, which, according to P. Valuyev, “was not, there can not be, because it is the same Russian language, spoiled by the influence on it of Poland”; the opening of Ukrainian theaters, Sunday schools, the introduction of training in primary schools in Ukrainian, etc. For this, imperial power introduced the n language in the army and the church; 40 closed the Ukrainian-language newspapers, forbade the study and translation of any works in the Ukrainian language; use the Ukrainian language in official institutions and give Ukrainian names at baptism; to proclaim secular speeches and church sermons in Ukrainian; to place plays and give notes in Ukrainian; print children’s books, original works, translations, spiritual books in Ukrainian and import them from abroad. That is, at the stages of Russian domination on the territory of Ukraine, the model of the language policy of imperial power as a state institution was aimed at ousting the Ukrainian language from periodicals, science, educational
institutions, russification and assimilation of the Ukrainian people. All this together with others in the complex undermined the belief in the scientific value of institutional research.
References
Андрусів В. Інституційний інтерес: виникнення та стратегічне значення // Стратегічні пріоритети. № 1. 2006. С. 18–26.
Бебик В. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: монографія. 2-ге вид., стереотип. К.: МАУП. 2001. 384 с.
Бунецький Л. Аспекти інституціоналізму в сучасній політичній науці: аналіз феномену “політичний інститут” // Вісник Київського національного ун-ту ім. Т. Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Вип. 91–93. 2009. С. 60–64.
Головатий М. Діалог між владою і суспільством — важлива засада формування української державності // Політичний менеджмент. № 5. 2011. С. 20–24.
Діяк І. Українське відродження чи нова русифікація?: наукове видання. К.: Гранослов, 2000. 304 с.
Колодій А. Неоінституціоналізм та його пізнавальні можливості в політичних дослідженнях // Вісник Львівського ун-ту. Серія: Філософія–політологія. Львів.
Вип. 1. С. 129–139.
Король С. Європеїзація та неоінституціоналізм: науково-теоретичний аспект // Вісник Харківського національного ун-ту імені В. Н. Каразіна. Серія: Питання політології. Харків. 2015. Вип. 28. С. 37–41. 39
Лютко Н. Неформальні інститути в політиці / Н. В. Лютко // Нова парадигма: філософія, політологія, соціологія / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова, ТО “Нова парадигма”. К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова. 2013. Вип. 118. C. 135–143.
Нагорна Л. Політичний дискурс як об’єкт наукового аналізу // Наукові записки. К.: Ін-т політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2005. Вип. 27. С. 125–137.
Нагорна Л. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. К.: Світогляд. 2005. 273 с.
Новакова О. Авторитарна і демократична моделі політичної модернізації // Політичний менеджмент. Спец. вип. 2006. С. 82–91.
Перегуда Є. Виконавча влада України: Політико-правові аспекти модернізації: монографія. К.: Логос. 2013. 408 с.
Смольніков Ю. Проблема відродження української мови та історичної пам’яті в Україні (др. пол. 80-х – поч. 90-х рр. ХХ ст.). Теоретичний аналіз: автореф. дис. ... канд. іст. наук: 07. 00. 01 / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. Київ. 2005. 23 с.
Степанова Н., Андрієнко Ю. Політична участь у добу постмодерну: українська практика // Молодий вчений. № 5 (20). Ч. 4. травень 2015. С. 125–128.
Шайгородський Ю. Вивчення політичної поведінки в Україні [Текст] / Ю. Ж. Шайгородський // Політична наука в Україні 1991–2016: у 2 т. т. 2: Теоретико-методологічні засади і концептуальні підсумки вітчизняних досліджень / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І. Ф. Кураса; редкол.: чл.-кор. НАН України О. Рафальський (голова), д-р політ. наук М. Кармазіна, д-р іст. наук О. Майборода; відп. ред. і упоряд. О. Майборода. К.: Парлам. вид-во. 2016. С. 221–235.
Шипунов Г. Концептуальні особливості визначення “лівих” та “правих” політичних партій в умовах постіндустріального суспільства // Грані. 2017. Т. 20. Вип. 1 (141). С. 67–73.
Almond G., Verba S. The civic cultura. Princeton (N. J.): University Press. 1963. 250 p.
