СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ЯК ІНСТИТУЦІЙНИЙ ФЕТИШ У ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ УКРАЇНИ: МЕТОДОЛОГІЧНІ, ПРОФЕСІЙНІ Й ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ

Анотація

Досліджуються основні причини та способи поширення інституційних фетишів у публічному управлінні України. Наводяться основні приклади негативного впливу інституційних фетишів на ефективність публічного управління. Основну увагу приділено сучасним аспектам фетишизації інституту стратегічного планування у сфері публічного управління. Показано негативні наслідки його поширення на різних щаблях владної ієрархії. Акцентовано увагу на етичних і професійних проблемах публічного управління, пов’язаних з перетворенням стратегічного планування на інституційний фетиш. Здійснено огляд літературних джерел, присвячених проблемам фетишизації сфери публічного управління загалом та розвитку стратегічного планування в Україні зокрема. Метою статті визначено обґрунтування пріоритетних напрямів і першочергових засобів запобігання фетишизації стратегічного планування в публічному управлінні України. До головних чинників фетишизації стратегічного планування в публічному управлінні України віднесено: інституційні прогалини у системі нормативно-правового забезпечення, організаційно-управлінські деформації, а також недостатню ефективність механізму міжсекторних взаємодій. Доведено, що фетишизація інституту стратегічного планування в публічному управлінні України негативно впливає на професійну та етичну діяльність працівників органів державної влади та місцевого самоврядування. Вказаний негатив також проєктується на функціонування інститутів громадянського суспільства. Передусім це стосується демотивації їх персоналу, посилення виявів опортуністичної поведінки та схильності до толерування корупції. Для недопущення перетворення стратегічного планування в публічному управлінні України на інституційний фетиш пропонується активізувати використання інструментів ненасильницького примусу, включаючи ігрові, цифрові та соціальні технології. Крім того, великого значення у цьому контексті набуває інформаційно-просвітницька робота з фахівцями публічної сфери та більш активне залучення інститутів громадянського суспільства до процесів розробки та виконання стратегічних планів на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.