СЕПАРАТИЗМ: КОНФЛІКТ ІНТЕРПРЕТАЦІЙ

Анотація

У статті здійснено комплексний аналіз феномену сепаратизму крізь призму конфлікту інтерпретацій, що виникає на перетині політичних, правових, когнітивних і соціокультурних вимірів. Авторки доводять, що сучасне розуміння сепаратизму значною мірою залежить від контексту – національного, міжнародного та інформаційного – у якому здійснюється його осмислення. Теоретичне осмислення проблеми ґрунтується на класичних і сучасних концепціях політичної науки, зокрема на працях Т. Гурра, М. Гектера, М. Кітінга та Дж. Соренса, що репрезентують як етнополітичний, так і багатовимірний підхід до аналізу сепаратистських процесів. У межах правового дискурсу особливу увагу приділено колізії між принципами територіальної цілісності держав і правом на самовизначення, закріпленим у Статуті ООН. Авторки показують, що міжнародне право не пропонує універсального рішення для врегулювання цього протиріччя, що призводить до неоднозначних рішень у міжнародній практиці. У політичному аспекті наголошується на політичній інструменталізації сепаратизму: для одних акторів він є виявом права на визволення, для інших – загрозою суверенітету. Наведено порівняльні кейси Косова, Криму, Шотландії, Каталонії й Тайваню, які ілюструють суперечливі підходи до легітимації або делегітимації сепаратистських утворень. Окремий акцент зроблено на інформаційно-когнітивному аспекті інтерпретаційного конфлікту, зокрема на ролі інформаційних кампаній, цифрових технологій, наративів та соціальних медіа у формуванні суспільного сприйняття сепаратизму. Визначено, що боротьба за інтерпретацію стала самостійним фронтом когнітивної війни, де інформаційний вплив може мати не менше значення, ніж фізичне протистояння.Соціокультурний вимір інтерпретацій охоплює аналіз історичних моделей автономізму, мовно-культурної специфіки, ідентичності та політичної культури у формуванні легітимності сепаратистських прагнень. Авторки доводять, що у контекстах із сильною унітарною традицією (Франція, Туреччина) навіть обмежені вимоги автономії викликають політичне напруження, тоді як у федеративних або поліетнічних державах (Іспанія, Велика Британія, Ірак) сепаратизм часто має форму тривалих і відкритих політичних процесів. Зроблено висновок, що розуміння сепаратизму у XXI ст. неможливе без врахування багатовимірного характеру інтерпретацій, залежних від геополітичних, інформаційних і культурних факторів, що формують контури глобальної безпеки.