ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Автор(и)

  • Оксана ФІЛАТОВА ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом»

Ключові слова:

комунікативна компетентність, медичний психолог, психотерапія, психокорекція, афіліація, емоційне вигоряння

Анотація

Постановка проблеми. Комунікативна компетентність медичного психо- лога є однією з складових його професійної діяльності, яка забезпечує можливість створен- ня оптимальних терапевтичних стосунків в діаді «консультант – хворий» та обумовлює високий рівень психотерапевтичної та психокорекційної роботи. Аналіз останніх дослі- джень та публікацій. Як свідчать дані вітчизняних та зарубіжних авторів, важливою умовою успішності комунікативної взаємодії між консультантом та пацієнтом стає оперування фахівцем цілим рядом як спеціальних медичних та психологічних знань, так і знань про правила організації спілкування, способах трансляції та адекватної інтерпрета- ції інформації, що надається, про особливості мовної поведінки пацієнтів, про потенційні комунікативні перешкоди, про засоби створення сприятливої психоемоційної атмосфери. Формулювання мети статті. Розвиток комунікативної компетентності повинен по- чинатися з перших кроків студента-медичного психолога на шляху оволодіння професією. Виклад основного матеріалу. Виборка дослідження складала 214 медичних психологів ві- ком від 28 до 42 років, яки висловлювали скарги, що під час клінічного інтерв'ю і протягом робочих сесій хворі виплескують весь накопичений негатив, агресію, роздратування. Ка- тарсис, пережитий пацієнтом, обертається для психологів когнітивними перевантажен- нями, емоційним виснаженням, підсвідомим бажанням відгородитися від лавини чужого не відреагованого матеріалу. Скаргами були: психоемоційне напруження, яке супроводжуєть- ся тривогою, має динамічний характер, з коливаннями глибини переживань в залежності від загального тонусу і зовнішніх обставин; невдоволення собою, обраною професією; слаб- ку комунікативну компетентність, недостатній розвиток фахової інтуїції. Обстежені відмічали в собі жорстку інтеріоризація обов'язків, ригідність рольового репертуару, не- вміння регулювати обставини діяльності, підвищене почуття відповідальності. Висновки та перспективи подальших досліджень. З метою підвищення рівню комунікативної компетентності використовуються особистісно- орієнтовні методики, які спрямовані на розвиток соціальної перцепції, поглиблення емпатії, вироблення вміння протистояти стресовим ситуаціям за допомогою адаптивних копінг-стратегій.

Посилання

Болотова А. К., Жуков Ю. М. Психологія комунікацій. М. : Вид. Дім ВШЕ, 2015. 496 с.

Чеботнікова Т. А. Мовна поведінка як один із способів актуалізації особистості. Вісник Челябінського державного університету. 2017. № 28 (243). С. 138–143.

Психологічний вплив у міжособистісній та масовій комунікації. Вид-во ІП РАН, 2014. 400 с.

Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. М.: Аспект-Прес, 2016. 363 с.

Titchener E. (2005) Reviewing The Arts (Lea's Communication Series). 184 р.

Maslach C., Jackson S. E. The Maslach Burnout Inventory. Palo Alto, CA: Consulting Psychologists Press, 1986.

Юнг К. Г. Психологічні типи. М. : Академпроект, 2019 538 с.

Бабанов С. А. Професійні фактори і стрес: синдром емоційного вигорання. Важкий пацієнт. 2009. № 12. С. 10–13.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-12-06

Як цитувати

ФІЛАТОВА, О. (2021). ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МЕДИЧНОГО ПСИХОЛОГА. Сучасна медицина, фармація та психологічне здоров’я, (1(4), 194-214. вилучено із http://journals.maup.com.ua/index.php/psych-health/article/view/71