ІГРОВА ТЕРАПІЯ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ РОБОТИ З ДИТИНОЮ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.11

Ключові слова:

гра, дитина-клієнт, ігрова терапія.

Анотація

У статі автором визначено основні методологічні та організаційні аспекти ігрової терапії у психологічній практиці роботи із дитиною-клієнтом: центрованість ігрової терапії на дитині, символізм «мови» гри та іграшок, забезпечення злиття витіснених частин психіки дитини через гру, сприймання гри як зони відповідальності та компетентності дитини, ігрова терапія сприяє розгортанню абреакційної гри як свідомого переживання певного травматичного моменту, виставлення терапевтичних обмежень ігрової терапії у вигляді незмінних правил. Оскільки гра діє на імпульси з-за меж свідомості дитини – несвідомого, то враховано терапевтичний вплив ігор через такі їх можливості як: полегшення спілкування (самовираження, доступ до несвідомого, безпосереднє навчання, непряме навчання), сприяння емоційному оздоровленню (катарсис, абреакція, позитивні емоції, кондиціонування страхів, профілактика стресових станів, стрес- менеджмент), покращення соціальних стосунків (терапевтичні стосунки, емпатія, соціальна компетентність, закріплення досвіду), удосконалення особистих якостей (моральний розвиток, стійкість, прискорений психологічний розвиток, креативність, саморегуляція, самооцінка). Доведено, що методологічні та організаційні аспекти використання ігрової терапії у роботі із дитиною-клієнтом сприяють її психосоціальному розвитку та поліпшенню психічному здоров’ю через створення безпечного, конфіденційного та турботливого середовища, яке дозволяє дитині грати з якомога меншими обмеженнями, але стільки, скільки необхідно (для фізичної та емоційної безпеки). Висновки. Визначені методологічні та організаційні аспекти ігрової терапії у психологічній практиці роботи із дитиною враховують її унікальний рівень розвитку та дозволяють освоїтися у більш комфортній ситуації для продуктивного самовираження та пізнання.

Посилання

Brooks T. P., Cochran J. L., Cochran N. H., Johnson M., Tebo K. The developmental journey of child-centered play therapists: A phenomenological study. International Journal of Play Therapy. 2022. № 31(1), P. 10–21.

Landreth G. L. Play therapy: The art of the relationship (3rd ed.). Routledge/ Taylor & Francis Group. 2012. 442 p.

Locatelli M. G. Play Therapy Treatment of Pediatric Medical Trauma: A Retrospective Case Study of a Preschool Child. International Journal of Play Therapy. 2020. Vol. 29. № 1. Рp. 33–42.

Peabody M.-A., Schaefer C. The Therapeutic Powers of Play: The Heart and Soul of Play Therapy. PLAYTHERAPY. 2019 September. Pp. 4–6.

Ламперт Р. Работа с детьми в гештальт-терапии. Москва, 2013. 340 с.

Оклендер В. Окна в мир ребенка: руководство по детской психотерапии. Москва : Класс, 003. 336 с.

Экслайн В. Игровая терапия в действии (Дибс в поиске себя). Москва : Апрель Пресс, Эксмо, 2003. 384 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-05-19

Як цитувати

ТАФІНЦЕВА, С. ., & МОТОЗЮК, Л. (2022). ІГРОВА ТЕРАПІЯ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ РОБОТИ З ДИТИНОЮ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, (1 (54), 78-83. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.11