САМООБМАН ЯК МЕХАНІЗМ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ: ЗВ’ЯЗОК ІЗ ЗАХИСНИМИ СТИЛЯМИ ПОВЕДІНКИ ТА ТРИВОЖНІСТЮ

Автор(и)

  • Олена Юріївна Косьянова Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» https://orcid.org/0000-0001-9532-9981
  • Світлана Вікторівна Драгуца Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

DOI:

https://doi.org/10.32689/maup.psych.2026.1.3

Ключові слова:

самообман, механізм психологічного захисту, захисні стилі поведінки, тривожність, кореляційний аналіз, психологічна адаптація

Анотація

Актуальність. В умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну самообман як механізм психологічного захисту набуває особливого значення для розуміння адаптаційних процесів особистості. Мета роботи – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити самообман як механізм психологічного захисту у його зв’язку із захисними стилями поведінки та рівнями тривожності в умовах сучасної воєнної реальності. Матеріали та методи. Вибірку склали 50 осіб (32 жінки, 18 чоловіків; M=28,3; SD=6,7) віком 18–45 років – студенти та фахівці м. Одеси (2025–2026). Застосовано: Опитувальник самообману (SDQ; адаптація О. Ю. Косьянової, 2025), методика «Захисні стилі поведінки» (LSI; Р. Плутчик, Г. Конте), Шкала реактивної та особистісної тривожності (STAI; Ч. Д. Спілбергер – Ю. Л. Ханін), описова статистика та кореляційний аналіз (коефіцієнт Пірсона) у SPSS Statistics 23.0. Результати та їх обговорення. Самообман переважно середній (M=39,51; 58%); у структурі захисних стилів домінують зрілі механізми (раціоналізація M=7,12; компенсація M=6,38); тривожність підвищена (особистісна M=48,56, 52% – високий рівень; ситуативна M=42,18). Виявлено статистично значущі кореляції самообману з особистісною тривожністю (r=0,62; p<0,01), витісненням (r=0,48; p<0,05) та проекцією (r=0,55; p<0,01). Висновки. Самообман, захисні стилі поведінки та тривожність утворюють єдину динамічну систему; самообман є адаптивним у помірних проявах, але при хронічній тривожності посилює примітивні захисні механізми й блокує зрілі стратегії адаптації.

Посилання

Kosianova, O., Prokopenko, I. (2025). Samoobman yak zakhysnyi mekhanizm: vplyv na psykhichne zdorov’ia ta mizhosobystisni stosunky [Self-deception as a defense mechanism: impact on mental health and interpersonal relationships]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia psykholohichni nauky [Bulletin of Lviv University. Series: Psychological Sciences]. Issue 24. P. 62–70. https://doi.org/10.30970/PS.2025.24.8

Armas-Vargas, E., Marrero, R. J., Hernández-Cabrera, J. A. (2023). Self-deception: typology of motives and relationship with personality. Frontiers in Psychology. Vol. 14. P. 1–15. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2023.1084843

Freud, A. (1936). The ego and the mechanisms of defense. London : Hogarth Press, 196 p.

Freud, S. (1926). Inhibitions, symptoms and anxiety. London : Hogarth Press, 179 p.

Goleman, D. (1995). Emotional intelligence: why it can matter more than IQ. New York : Bantam Books, 352 p.

Hart, C. L., Jones, J. M., Terrizzi, Jr. J. A., Curtis, D. A. (2019). Development of the Lying in Everyday Situations Scale. The American Journal of Psychology. Vol. 132. No. 3. P. 343–352. https://doi.org/10.5406/amerjpsyc.132.3.0343

Lazarus, R. S., Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. New York : Springer, 445 p.

Makowski, D., Pham, T., Lau, Z. J., Raine, A., Chen, S. H. A. (2023). The structure of deception: validation of the lying profile questionnaire. Current Psychology. Vol. 42. No. 5. P. 4001–4016. https://doi.org/10.1007/s12144-021-01760-1

Paulhus, D. L. (1984). Two-component models of socially desirable responding. Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 46. No. 3. P. 598–609. https://doi.org/10.1037/0022-3514.46.3.598

Plutchik, R. (1980). Emotion: a psychoevolutionary synthesis. New York : Harper & Row, 440 p.

Plutchik, R., Conte, H. R. (1997). Circumplex models of personality and emotions. Washington, DC : American Psychological Association, 420 p.

Sackeim, H. A., Gur, R. C. (1978). Self-deception, self-confrontation, and consciousness. Consciousness and self-regulation / Ed. by G. E. Schwartz, D. Shapiro. New York : Plenum, Vol. 2. P. 139–197.

Sackeim, H. A., Gur, R. C. (1979). Self-deception: a concept in search of a phenomenon. Journal of Personality and Social Psychology. Vol. 37. No. 2. P. 147–169. https://doi.org/10.1037/0022-3514.37.2.147

Spielberger, C. D., Gorsuch, R. L., Lushene, R. E. (1983). Manual for the State-Trait Anxiety Inventory. Palo Alto, CA : Consulting Psychologists Press, 36 p.

Vaillant, G. E. (1993). Ego mechanisms of defense: a guide for clinicians and researchers. Washington, DC : American Psychiatric Press, 306 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-06-05

Як цитувати

Косьянова, О. Ю., & Драгуца, С. В. (2026). САМООБМАН ЯК МЕХАНІЗМ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ: ЗВ’ЯЗОК ІЗ ЗАХИСНИМИ СТИЛЯМИ ПОВЕДІНКИ ТА ТРИВОЖНІСТЮ. Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, (1 (70), 22-26. https://doi.org/10.32689/maup.psych.2026.1.3

Статті цього автора (авторів), які найбільше читають

Особливість: Цей модуль вимагає, щоб був увікнений хоча б один модуль статистики/звітів. Якщо ваші модулі статистики повертають більше однієї метрики, то, будь ласка, також оберіть головну метрику на сторінці налаштування сайту адміністратором та/або на сторінках налаштування менеджера журналу.