КОНЦЕПТУАЛЬНІ СХЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД): КОНВЕРГЕНЦІЯ ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-133-150

Ключові слова:

коеволюція, трансформація, колективне “Ми”, архетипний підхід, сучасна держава, традиція, інновація

Анотація

Зазначено, що єдність нації — це стратегічний план безпеки і продуктивного розвитку сучасної держави, що в Україні формується посту- пово. З’ясовано поєднання традицій та інновацій у сучасних підходах щодо розвитку держави як інституту, що забезпечує суспільний розвиток. Вико- ристано методи аналізу та синтезу, аналізу документів, знакове моделюван- ня, компаративний (синхронний) аналіз. Було розглянуто коеволюційний етап розвитку суспільства та поняття індивідуального “Я” і колективного “Ми” як домінуючих суб’єктів соціальних інтеракцій на різних етапах од- ного циклу суспільного розвитку. Зміна традиційної концепції управління на нову втілюється у програмі діджіталізації (“Держава у смартфоні”) як засіб полегшення надання адміністративних послуг населенню. Яким саме є рівень готовності суспільства сприйняти ці зміни? Почуття спільної й осо- бистої відповідальності — сприяє розвитку колективного “Ми”. Показано, що тенденції, які підтверджують позитивні зміни в Україні спостерігаються через виникнення багатьох волонтерських рухів, краудфандингових плат- форм, зростання кількості громадських організацій протягом останніх років. Разом з тим, зростає власна відповідальність індивіда за своє благополуччя. Чим розвиненішим є суспільство, тим активніше інновації впроваджуються у сферу суспільних відносин, значно оновлюючи їх. З’ясовано, що залуче- ність громадян до суспільного сектору частково обумовлена публічним ін- тересом та тенденцією зростання попиту на зайнятість у публічному секторі і здійснення соціально значущої професійної діяльності. На основі здійсне- ного аналізу, було розроблено формулу, що прораховує індекс колективного “Ми”. Розуміння необхідності розвитку суспільства шляхом конвергенції традицій та інновацій — важлива частина у плануванні державної та соці- альної політики України.

Посилання

Андерсон Б. Уявлені спільноти (мір- кування щодо походження й поши- рення націоналізму). Київ, 2001. 272 с.

Шнапер Д. Спільнота громадян. Харків, 2007. 223 с.

Штомпка П. Социология социаль- ных изменений. Москва, 1996. 416 с.

Мартинов А. Ю. Історична соціоло- гія (циклічна парадигма): моногра- фія. Київ, 2004. 288 с.

Афонін Е. А., Бандурка О. М., Мар- тинов А. Ю. Велика розтока (гло- бальні проблеми сучасності: соціаль- но-історичний аналіз): монографія. Київ: Парапан, 2002. 352 с.

Кішіловська І., Кішіловський М. Адмінстратегія. Київ, 2017. 368 с.

Суший О. В. Наукові студії із со- ціальної та політичної психології. Націєтворчий процес у координа- тах соцієтальної кризи в Україні. № 43 (46). Київ, 2019. С. 83–109.

Донченко О. Функції колективної психіки в державному управлінні. Веб-сайт URL: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/putp/2010-2/doc/4/03.pdf.

Перотті А. Виступ на захист полі- культурності. Львів, 2001. 128 с.

Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского. Москва: Мысль, 1991.

Реформа децентралізації. Веб сайт URL: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/reformi/efektivne-vryaduvannya/reforma-decentralizaciyi.

##submission.downloads##

Опубліковано

2020-05-29

Як цитувати

Королюк, К. (2020). КОНЦЕПТУАЛЬНІ СХЕМИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД): КОНВЕРГЕНЦІЯ ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ. Публічне урядування, (1 (21), 133-150. https://doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-133-150