КОНФЛІКТ ТРАДИЦІЙНОСТІ ТА ННОВАЦІЙНОСТІ В ДЕРЖАВОТВОРЕННІ: АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД
DOI:
https://doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-151-162Ключові слова:
традиція, інновація, архетип, державотворення, конфлікт, суспільні відносиниАнотація
Розглянуто закономірність вияву внутрішньосистемних кон- фліктів, які супроводжують процес будівництва держави. Використано ар- хетипний підхід, сутність якого полягає у виявленні спільного підсвідомого в традиції такого, що вступає в конфлікт з інноваціями і таким чином обу- мовлює специфіку державотворення у будь-якій країні. З позицій системно- го аналізу архетипи ідентифікуються як інваріанти, що відіграють ключову роль у забезпеченні стійкості держави. Наукові положення, узагальнення та висновки, викладені у статті, ґрунтуються на результатах дослідження вчених з різних галузей науки: соціології, системного аналізу, управління, економіч- ної теорії. Визначено, що конфлікт традиційності та інноваційності в держа- вотворенні суперечать між прагненням забезпечити стабільність соціального життя і впорядкованість у державі шляхом відтворення відомих з минулого поведінкових зразків та внутрішньо притаманною соціальній системі здатні- стю змінювати параметри свого стану завдяки використанню нових поєднань механізмів, ресурсів та технологій управління.
Підкреслено, що розвиток держави може бути забезпечений лише на ос- нові певного економічного базису, створеного завдяки інституту власності. Характер використання інституту власності в різних країнах або в одній країні, але в різний час, може бути різним, проте спільним у процесі вико- ристання власності є наявність архетипу психології власника. Відмінності вияву даного архетипу в різних культурних традиціях найбільш виразно ві- дображені у звичаях і ритуалах сільського життя і сільськогосподарського виробництва, що обумовлено історичною первинністю власності на землю. Виявлено наслідки конфлікту між розвитком продуктивних сил (інновацій- ність) та характером виробничих відносин (традиційність) в аграрній сфері щодо розвитку української державності. Запропоновано шляхи врегулюван- ня суспільних відносин на основі поєднання традиції общинності (колекти- візму) та ринкових інновацій (індивідуалізму).
Посилання
Афонин Э. А. Архетипика как но- вое научное направление междис- циплинарных исследований про- блем государственного управления / Э. А. Афонин, Е. В. Суший //Госу- дарственное управление в XXI веке: традиции и инновации. М.: Изд-во МГУ, 2011. Ч. 3. С. 111–122.
Донченко О. А. Архетипи соціального життя і політика: [монографія] / О. А. Донченко, Ю. В. Романенко. К.: Либідь, 2001. 334 с.
Амоша А. М. Совершенствование системы управления инновациями как условие ускорения реформ в Украине / А. М. Амоша, А. И. Зем- лянкин, И. Ю. Пидоричева //Эко- номика Украины. 2015. № 9 (638). С. 49-65.
Стиглиц Дж. Цена неравенства / Дж. Стиглиц. М.: Эксмо, 2015. 512 с.
Шумпетер Й. А. Теорія економічно- го розвитку: дослідження прибут- ків, капіталу, кредиту, відсотка та економічного циклу / Й. А. Шум- петер ; пер. з англ. В. Старка. — К.: Вид. дім “Києво-Могилянська ака- демія”, 2011. — 242 с.
Таркан И. И. Соотношение тра- диции и инновации в услови- ях глобализации / И. И. Таркан. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: https://uchebnikfree.com/sovremennogo-obrazovatelnogometodologiya/tarkan-sootnoshenietraditsii-innovatsii-25316.html.
Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів і словос- получень /Уклад. О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. — К.: Довіра, 2006. 789 с.
Мельник Л. Г. Фундаментальные основы развития / Л. Г. Мельник. – Сумы: ИТД “Университетская кни- га”, 2003. — 288 с.
Юнг К. Архетипи і колективне не- свідоме / К. Юнг; пер. К. Котюк. – Львів: Астролябія, 2018. – 608 с.
Месель-Веселяк В. Земельні відно- сини на селі / В. Месель-Веселяк, М. Федоров //Сільські вісті. № 235, 12.10.1990.
Травников Г. И. Традиции и иннова- ции как источник развития совре- менного образования / Г. И. Травни- ков //Научные ведомости. Серия: Философия. Социология. Право. — 2010. — №2 (73). Вып. 11. — С. 19–22.
Fukuyama Francis. The End of History and the Last Man / Francis Fukuyama. – New York: Free Press, 1992. – 432 p.
