ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація

Анотація. У статті проаналізовано функціональні характеристики і складові національної безпеки як чинника суспільного та державного розвитку. Зміст поняття «безпека» визначено через призму сучасних концепцій та викликів глобальних загроз. Аналіз широкого спектру української літератури з питань національної безпеки показує, що її основний загал присвячений формуванню моделі національної безпеки у контексті демократичного транзиту та процесів глобалізації. Головні об’єкти захисту (безпекові компоненти) визначаються як тріада, яка складається з таких компонентів: людина-суспільство-держава. Метою статті є розгляд проблемних аспектів реалізації механізмів державного управління у сфері національної безпеки. У статті визначено, що сучасний етап у формуванні та реалізації стратегії національної безпеки України пов’язаний з необхідністю захисту її національних інтересів в умовах нових загроз її державному суверенітету та територіальній цілісності. У цьому контексті особливе значення мають «Стратегія національної безпеки України» (2015) і Закон «Про національну безпеку України» (2018) мають першочергове значення як документи довгострокового планування. З’ясовано, що вони визначають основні засади та актуальні загрози національній безпеці, цілі, механізми захисту національних інтересів України. Програмний зміст цих документів є базисом для планування та реалізації державної політики у сфері національної безпеки і оборони України. Відмічено, що головне завдання державної політики України полягає у подальшому зміцненню національної безпеки як ключового чинника суспільного розвитку. Поставлено наголос на тому, модернізація зовнішньої політики та дипломатичної служби України покликана зміцнити її позиції у міжнародному середовищі та забезпечити розбудову системи колективної безпеки в рамках євроатлантичної спільноти – Європейського Союзу та НАТО. Відмічено, що адаптована до національних інтересів зовнішньо-політична стратегія України має бути одним з домінантних чинників формування повноцінного громадянського суспільства, що буде здатне створити адекватну систему державної безпеки, оборони та забезпечити її якісний рівень. Визначено, що одним з пріоритетних завдань державної влади є комплексна реалізація Стратегії національної безпеки України у контексті зростання асиметричних загроз і конфліктогенних чинників.