ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

Анотація

Мета роботи. Розробити теоретичні та практичні підходи відповідно до особливостей державного регулювання аграрного бізнесу. Методологія. Для обґрунтування теоретичних положень та практичних результатів дослідження було дотримано методологічних принципів: науковість, комплексність, системність, достовірність, оперативність, об'єктивність, дієвість, спадкоємність. Використано такі методи наукових досліджень: аналізу та синтезу, монографічний, дедукції та індукції. Інформаційною базою дослідження послужили матеріали державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, законодавчі та нормативні акти, розробки науково-дослідних установ, публікації окремих авторів на цю тему та особисті спостереження автора. Наукова новизна. З урахуванням сучасних тенденцій економічного розвитку та функціонування аграрного бізнесу визначено основні проблеми для вирішення органами публічного управління: вплив низької конкурентоспроможності аграрного бізнесу; подолання диспаритету цін у товарному обміні між сільським господарством та іншими галузями національної економіки; зниження монополізму переробних підприємств та торговельних мереж; недостатність рівня доходів аграрного бізнесу задля модернізації аграрного виробництва; низький рівень цифровізації аграрного бізнесу; відтік працездатного населення із сільської місцевості; відсутність управлінських навичок у керівництва аграрним бізнесом, у тому числі брак знань та досвіду у вибраному виді діяльності; відсутність підприємницьких навичок; недостатність стартового капіталу для відкриття та ведення аграрного бізнесу. Висновки. Незважаючи на множинність зусиль, середовище для державного регулювання розвитку агробізнесу залишається несприятливим: через ризик зіткнутися з тиском недобросовісних представників правоохоронних органів; ризику рейдерських атак; монополізації сільськогосподарського виробництва великими компаніями та видавлювання малого агробізнесу з аграрного сектору економіки; короткого горизонту планування; високого рівня податкового навантаження (витрати на працю перебувають у режимі подвійного навантаження). Розробка органами публічного управління механізмів підтримки малих форм господарювання є невід'ємним етапом удосконалення державної політики. Зважаючи на те, що подальший розвиток аграрного бізнесу відбуватиметься в умовах цифрової трансформації, що дає можливості сільгосптоваровиробникам збільшити продуктивність праці, оптимізувати витрати, посилити конкурентоспроможність за рахунок використання інноваційних технологій; з'явиться можливість для відкриття нових ринків збуту за допомогою онлайн-майданчиків.