МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ПРАВ ЛЮДИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
DOI:
https://doi.org/10.32689/2522-4603.2021.1.1Ключові слова:
міжнародні стандарти, охорона здоров’я, Лісабонська декларація про права пацієнтів, Декларація з прав людини і особистої свободи медичних працівників, Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населенняАнотація
Стаття присвячена дослідженню міжнародних стандартів прав людини у сфері охорони здоров’я та віднаходженню шляхів з удосконалення національного законодавства. Метою даної статті є визначення та дослідження міжнародно-правових актів, що закріплюють права людини у сфері охорони здоров’я, системи законодавства України з питань надання медичної допомоги, а також внесення пропозицій щодо її удосконалення. Методологічну основу даної статті склали, насамперед, порівняльно-правовий метод та методи аналізу та синтезу. Наукова новизна. Чинне законодавство у сфері охорони здоров’я не містить дефініції «міжнародно-правові стандарти прав людини у сфері охорони здоров’я», тому на законодавчому рівні їх слід визначити як «основні вихідні засади в галузі охорони здоров’я, що слугують орієнтирами при вироблені державної політики та забезпечують реалізацію громадянами прав у цій сфері». На сьогодні не має єдиного нормативно-правового акту щодо здійснення медичної діяльності, що створює додаткові труднощі в реалізації прав всіх суб’єктів медичних правовідносин. Тому, є необхідність вироблення єдиного зводу правил у сфері медичної діяльності, а саме Медичного кодексу України. Як висновок, аналіз міжнародно-правової бази з питань прав людини у сфері охорони здоров’я свідчить, що її положення закріплюють основні права людини у цій сфері. Українське законодавство загалом побудоване на нормах міжнародно-правових актів. Водночас варто визнати, що існує коло проблемних питань, що підлягають удосконаленню.
Посилання
Якубовяк В. Международный опыт стандартизации в здравоохранении. Проблемы стандартизации в здравоохранении. 2012. № 4. С.3
Путраймс І. І. Ефективність імплементації міжнародних стандартів прав людини у законодавство України: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.11. К. 20 с.
Шамич О. М. Поняття та структура природного права людини на охорону здоров’я. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. № 11. С. 75–92.
Колоколов Г. Основы медицинского права. М. : Экзамен, 2015. С. 16.
Рабінович П. М. Міжнародні стандарти прав людини: властивості, загальне поняття, класифікація. Вісник Національної академії правових наук України. 2016. № 1 (84). С. 19–29.
Ю.В. Назарко. Міжнародно-правові стандарти права на охорону здоров’я. Альманах міжнародного права. 2018. Вип. 18. С. 72.
Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України № 2801–ХІІ від 19 листопада 1992 р. (зі змінами). Відомості Верховної Ради України. 1993. № 4. Ст. 19.
Демченко І.С. Класифікація законодавства у сфері охорони здоров’я. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. 2019. Том 30 (69). № 6. С. 35–45.
Москаленко В.Ф., Грузєва Т.С., Іншакова Г.В. Право на охорону здоров’я у нормативно-правових актах міжнародного та правового рівня. Харків : ВПП «Контракт», 2006. 296 с.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: міжнар. док. від 16.12.1966 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_042.
Конвенція про права осіб з інвалідністю: міжнар. док. від 13.12.2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_g71.
Права людини у сфері охорони здоров’я: практичний посібник (2012): за наук. ред. І. Я. Сенюти. Львів: Вид-во ЛОБФ «Медицина і право». 552 с.
Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину: міжн. док. від 04.04.1997. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_334
Бойко Ю. Ю. Міжнародно-правова концепція охорони прав пацієнта. Правова позиція. 2018. № 2 (21). С. 162–166.