НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ У ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ ДОСЛІДНИКІВ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню національної безпеки як об’єкту адміністративно-правового забезпечення, пропонуючи робоче визначення та структурну модель цього об’єкта крізь призму української правової доктрини й сучасних управлінських практик у секторі безпеки й оборони. Показано, що саме адміністративне право задає нормативні межі, процедурну логіку й інструментарій публічної адміністрації щодо ідентифікації, запобігання, нейтралізації та мінімізації загроз, а також визначає баланс між вимогами безпеки та гарантіями прав і свобод людини. На основі узагальнення позицій вітчизняних дослідників у галузі адміністративного права та безпекознавства, розкрито зміст ключових елементів механізму: нормотворення і регуляторні режими, контроль і нагляд, адміністративні процедури й примус, міжвідомчу координацію, ризик-менеджмент та цифрові інструменти управління. Особливу увагу приділено інституційному дизайну (Президент, Верховна Рада, Кабінет Міністрів, РНБО, секторні органи), співвідношенню їхніх повноважень і вимогам демократичного цивільного контролю, а також процедурним гарантіям пропорційності управлінських втручань.Запропоновано авторське, доктринально-узгоджувальне визначення: національна безпека як об’єкт адміністративно-правового забезпечення — це сфера публічно-управлінських відносин, у якій через норми адміністративного права встановлюються повноваження, процедури, режими та засоби примусу й сервісні механізми держави і органів місцевого самоврядування, спрямовані на охорону конституційного ладу, прав і свобод людини, суверенітету, територіальної цілісності та сталості критичних функцій держави. Результатом дослідження є рамка оцінювання «процедурної сталості» механізму, що поєднує ризикорієнтоване регулювання з операційними метриками підзвітності і є придатною для імплементації в нормотворчих і управлінських рішеннях.