КОНЦЕПЦІЯ «СЕПАРАЦІЇ – ІНДИВІДУАЦІЇ» МАРГАРЕТ МАЛЕР І ЇЇ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ПСИХОАНАЛІТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Анотація

У статті експліковано психоаналітичну концепцію раннього розвитку дитини Маргарет Малер, яка має фундаментальне значення для педагогіки загалом та для психоаналітичної педагогіки зокрема в контексті теорії нормального та аномального розвиту дітей. М. Малер вивчала емоційні зв’язки між немовлям і матір’ю та розглядала відносини в діаді «мати – дитина» як динамічну єдність протилежних тенденцій – потребу дитини в прив’язаності до матері, з одного боку, та прагнення дитини до власної автономії через установлення чітких меж свого «Его»/«Я» в цих відносинах, – з іншого. Якість існуючих відносин між матір’ю та дитиною визначає успішність інтеграції цих суперечливих тенденцій і формує здатність дитини до самостійності, автономії. Стабільні об’єктні відносини матері й дитини розглядаються як ресурсна підтримка для дитини та надійна база для її подальшого розвитку. Цей інтерактивний процес, що сприяє подоланню внутрішнього конфлікту різноспрямованих тенденцій розвитку, отримав назву процесу «сепарації – індивідуації». Докладно проаналізовано етапи, фази та субфази цього процесу, а саме: перший етап: фаза «нормального аутизму» та фаза «нормального симбіозу»; другий етап: субфаза диференціації, або «вилуплювання», субфаза практики, або «всемогутності», субфаза зближення, або «возз’єднання», субфаза формування постійності (константності) об’єкта. Показано, що діти, які мають позитивний досвід ранніх об’єктних відносин, хочуть і можуть установлювати й підтримувати відносини з близькими людьми, однолітками, дорослими, демонструючи свою соціально-психологічну адаптацію. Негативний досвід відносин у діаді «мати – дитина» призводить до серйозних порушень об’єктних відносин у дорослому віці та збільшує ризик особистісної психопатології.