МОВНА ОСОБИСТІСТЬ ЯК ПРІОРИТЕТ СУЧАСНОЇ МОВНОЇ ОСВІТИ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИЧНІ ОРІЄНТИРИ

Анотація

У статті розглянуто мовну особистість як ключову мету та пріоритет сучасної мовної освіти в умовах трансформації освітньої парадигми. Автор акцентує увагу на необхідності переосмислення цілей викладання української мови в контексті формування комунікативної, культурної, соціальної та духовної компетентностей. Аналізуються теоретичні засади становлення мовної особистості, зокрема концепції провідних українських лінгводидактів, які обґрунтовують важливість особистісно орієнтованого й діяльнісного підходу до мовного навчання. У центрі дослідження – взаємозв’язок мови й мовлення, їх роль у формуванні національної ідентичності та соціокультурної адаптації учня. Особливу увагу приділено ролі текстоцентричного навчання, а також впливу навчального середовища на розвиток мовної особистості. Висвітлено значення компетентнісного підходу, що передбачає інтеграцію знань, умінь, цінностей та особистісних якостей учнів.У статті також проаналізовано психолого-педагогічні чинники, що впливають на ефективне мовленнєве зростання учнів. Підкреслюється значення мотивації, інтересу до навчання, внутрішньої потреби самореалізації через мову. Обґрунтовано зміну ролі вчителя в умовах Нової української школи – від транслятора знань до фасилітатора, тьютора та організатора навчальної взаємодії. Розкрито можливості інтеграції медіаосвіти, інноваційних освітніх технологій та цифрових ресурсів у формуванні мовної особистості. У статті наводяться практичні орієнтири щодо застосування комунікативних методик, проєктного навчання, творчих вправ та аналізу медіатекстів. Зроблено висновок, що лише цілісний, культуротворчий та гуманістичний підхід до мовної освіти сприятиме формуванню активного, національно свідомого громадянина, здатного ефективно комунікувати в сучасному соціокультурному просторі.