ТЕОРІЯ МОВЛЕННЯ І МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ЛОГОПЕДІЇ

Анотація

У статті розглянути теоретичні засади мовлення і мовленнєвої діяльності як психологічного підґрунтя логопедії. Зазначено про важливість теоретичного осмислення мовлення як складної психофізіологічної та соціально-когнітивної діяльності, що дозволяє фахівцю не лише описувати порушення мовлення, а й пояснювати їхню природу з урахуванням нейропсихологічних і функціональних аспектів.Проаналізовано співвідношення поняття мови і мовлення. Встановлено, що мова і мовлення є двома взаємопроникаючими системами і двома аспектами одного процесу. Наведено ланцюжок зародження мовлення за І. Виготським: мотив, думка, внутрішнє мовлення, зовнішнє мовлення. Наведено складові мовленнєвої діяльності: потреба суб’єкта, мотив, що обумовлюється потребою, мета як результат дій, завдання, що конкретизують мету, формування внутрішньої програми, смислове сприймання висловлення. Наведено класифікацію видів мовленнєвої діяльності, зазначено форми реалізації мовлення. Перелічено фактори для успішної реалізації мовлення, які передбачають врахування комунікативної ситуації, соціального контексту, рівня володіння засобами мовлення і когнітивних процесів.На основі аналізу літератури виокремлено п’ять наукових підходів до розгляду теми мовленнєвої діяльності в логопедії. Визначено поліфункціональний характер мовлення як явища людської активності, в межах чого визначено вісім функцій.Доведено важливість розвитку мовлення як фактору психічного розвитку дитини, а неповноцінний його розвиток негативно впливає на інтелектуальну, сенсорну та інші системи організму. Наведено умови для нормального розвитку мовлення: зрілість структур головного мозку, коректна робота дихальної системи, розвиток слуху, руху, емоцій, сформована потреба у спілкуванні. Представлено групи прийомів дослідження мовлення в логопедії: діагностичні, корекційно-розвивальні, інноваційні технології. Перспективними залишаються питання поглибленого вивчення нейропсихологічних механізмів мовлення з метою створення диференційованих моделей логопедичної діагностики та корекції, а також використання досягнень цифровізації для досягнення логопедичних цілей.