НАВЧАННЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ У СВІТЛІ СУЧАСНОЇ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ: КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД

Анотація

Стаття присвячена проблемі викладання лексики у навчальному процесі з іноземних мов, аналізу сучасних підходів до її викладання, які існують у сучасній психолого-педагогічній літературі, пошуку найбільш ефективних методів навчання цього аспекту іноземної мови. Дана стаття намагається пролити світло на деякі теорії та припущення щодо ролі свідомості та інтуїтивності у вивченні іноземної мови, а саме її лексичного запасу. Мова йде про свідоме і підсвідоме навчання слів, які активно обговорюються останнім часом серед дослідників. У сучасній науковій літературі можемо зустріти три точки зору на це питання, які ми намагаємось проаналізувати у даній публікації. Прихильники свідомого підходу вважають його найкращим, наводять докази його ефективності і недоліки протилежного підходу. Представники іншої точки зору відстоюють переваги несвідомого підходу і вважають навмисне заучування лексики мало результативним. Ціла низка дослідників визнають обидва підходи, визнають переваги і недоліки першого і другого і пропонують комбінований підхід із застосуванням обох, що дає змогу використати їх сильні сторони компенсувати слабкі.З метою з’ясування питання про те, в яких саме ситуаціях краще використовувати кожний з них, ми звертаємось до аналізу досягнень когнітивної психолінгвістики, яка протягом останніх десятиліть займається вивченням фізіологічних та психологічних механізмів вивчення іноземної мови, в результаті чого дійшла висновків про існуванні індивідуального навчального стилю щодо іноземної мови, притаманному кожному індивідууму. Це відкриття має велике значення для організації процесу навчання іноземних мов, оскільки дозволяє зрозуміти, що для різних учнів ефективними є різні методи навчання і типи вправ, і таким чином обрати відповідні для кожної окремої ситуації.У нашому дослідженні ми зосереджуємось на двох глобальних стилях у вивченні іноземних мов – аналітичному і комунікативному. В ході дослідження ми спробували проаналізувати їх характерні особливості і відповідні до них методи навчання і типи навчальних вправ. Порівняльний аналіз цих методів і типів вправ довів їх цілісну ідентичність з двома зазначеними вище підходами – свідомим і несвідомим, де свідоме навчання відповідає аналітичному навчальному стилю, а підсвідомий – комунікативному. Це дозволило нам зробити висновок про те, що для учнів з переважним аналітичним стилем свідомий підхід буде більш відповідним і ефективним, в той час як для учнів з комунікативним стилем навчання іноземних мов кращим буде підсвідомий. Незважаючи на доцільність застосування обох підходів для всіх стилів, спиратися краще на відповідний до даної конкретної людини, що дозволить значно підвищити ефективність навчання іншомовної лексики з одного боку і більш раціонально підходити до застосування свідомого і підсвідомого підходів у практиці навчання лексичного матеріалу, вирішивши суперечки з приводу переваг будь-якого з них.