АМЕРИКАНСЬКА ЗОВНІШНЯ ДОПОМОГА ЯК КОМПОНЕНТ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США З 1945 РОКУ
DOI:
https://doi.org/10.32689/2523-4625-2024-2(74)-14Ключові слова:
США, американська зовнішня допомога, зовнішня політика США, стратегічні інтереси, демократизація, міжнародні відносини, допомога у сфері безпеки, план Маршалла, Холодна війна, гуманітарна допомога, переговори між донорами та реципієнтамиАнотація
Стаття досліджує роль американської зовнішньої допомоги як важливого компонента зовнішньої політики США з 1945 року. Дебати навколо американської зовнішньої допомоги останнім часом загострилися, особливо у світлі війни між Росією та Україною у 2022 році та атак на Ізраїль у 2023 році. Часто ці дебати не враховують основоположні теорії міжнародних відносин, такі як реалізм, які стверджують, що країни-донори в першу чергу переслідують свої стратегічні інтереси, а не потреби отримувачів допомоги. Існує значний брак кількісних досліджень, які б перевіряли ці припущення, що призводить до політизованих дискусій у переговорах між донорами та отримувачами. Існуюча література про американську зовнішню допомогу переважно висвітлює успіхи плану Маршалла, часто приписуючи йому роль Сполучених Штатів у глобальному розвитку. Проте, пріоритети допомоги змінювалися з часом, відображаючи зміни у внутрішній політиці та політичному ландшафті. Наприклад, адміністрація Картера робила акцент на дотриманні прав людини, тоді як адміністрація Рейгана зосереджувалася на глобальному просуванні демократії. Незважаючи на ці загальні тенденції, вплив партії, яка контролює Білий дім і Конгрес, на розподіл допомоги залишається недостатньо дослідженим. Крім того, у літературі існує значний пробіл щодо природи та інституційних механізмів, через які здійснюється допомога США, і того, як ці структури впливають на ефективність і стратегічну спрямованість допомоги. Ця стаття має на меті проаналізувати систему розподілу допомоги США через призму концепцій зовнішньої політики США. Вона прагне заповнити прогалину в літературі щодо впливу стратегічних інтересів донора та демократичного статусу країн-отримувачів на політику зовнішньої допомоги США. Дослідження також розглядає історичні переходи та сучасні наслідки зовнішньої допомоги США, особливо в контексті періоду після подій 9/11. Стаття показує, що зовнішня допомога США постійно узгоджується з національними інтересами, такими як просування демократії, економічного зростання та підтримання сприятливого світового порядку. У статті підкреслюється значна роль допомоги у сфері безпеки, яка становить суттєву частину бюджетів зовнішньої допомоги США, та стратегічна необхідність підтримки як дружніх, так і недружніх режимів під час холодної війни. Інституціоналізація зовнішньої допомоги США призвела до сприйняття серед країн-отримувачів цієї допомоги як надійного та символічного жесту підтримки. Дослідження підкреслює складність політики зовнішньої допомоги США та її глибокі наслідки для глобальної дипломатії. Воно закликає до більш всебічного дослідження для розуміння довгострокових наслідків зовнішньої допомоги США для країн-отримувачів, особливо щодо економічного розвитку, демократизації та політичної стабільності. Майбутні дослідження також повинні дослідити роль недержавних акторів та міжнародних організацій у формуванні політики зовнішньої допомоги США та включати кількісні аналізи для перевірки припущень про стратегічні інтереси, що стоять за розподілом допомоги. Крім того, подальші дослідження повинні зосередитися на природі та інституційних механізмах допомоги США, надаючи глибше розуміння того, як ці структури впливають на результати політики та міжнародні відносини.
Посилання
Congressional Research Service. Foreign Assistance: An Introduction to US Programs and Policy. 2022. 38 p. URL: https://crsreports.congress.gov/product/pdf/R/R40213 (date of access: 25.05.2024).
Casey A. E. Up in Arms: How Military Aid Stabilizes – and Destabilizes – Foreign Autocrats. New York: Basic Books, 2024. 323 p. (date of access: 15.05.2024)
Carothers T. Aiding Democracy Abroad: The Learning Curve. Washington, DC: Carnegie Endowment for International Peace, 1999. 412 p. (date of access: 17.06.2024)
Eberstadt N. U.S. foreign aid policy: a critique. New York: Foreign Policy Association, 1990. 64 p.
Hattori T. The moral politics of foreign aid. Review of International Studies. 2003. Vol. 29, no. 2. P. 229–247. URL: https://doi.org/10.1017/s0260210503002298 (date of access: 24.06.2024).
Hobson J. M. The State and International Relations (Themes in International Relations). Cambridge University Press, 2000. 266 p. (date of access: 17.06.2024)
Lancaster C. Foreign Aid: Diplomacy, Development, Domestic Politics. University of Chicago Press, 2010. 288 p.
Morgenthau H. A Political Theory of Foreign Aid. American Political Science Review. 1962. Vol. 56, no. 2. P. 301–309. URL: https://doi.org/10.2307/1952366 (date of access: 17.06.2024).
Nuechterlein D. E. America overcommitted: United States national interests in the 1980s. Lexington, Ky : University Press of Kentucky, 1985. 238 p.
Olivié I., Pérez A. Aid Power and Politics. Taylor & Francis Group, 2019.
Faraponov V. Role Of The House Speaker In Determining U.S. Policy Priorities. Scientific Works of Interregional Academy of Personnel Management. Political Sciences and Public Management. 2024. No. 6(72). P. 74–80. URL: https://doi.org/10.32689/2523-4625-2023-6(72)-11 (date of access: 20.06.2024).