МЕТАКОГНІТИВНА АКТИВНІСТЬ У СУБ’ЄКТНОМУ ВИМІРІ
DOI:
https://doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.2Ключові слова:
метакогнітивна активність, мета когнітивні процеси, суб’єкт, суб’єктність, суб’єктна активність.Анотація
У статті висвітлено результати теоретичного аналізу метакогнітивної активності з позицій суб’єктного підходу. Актуальність пошукувань у цьому напрямі зумовлена назрілою потребою подолання безсуб’єктності цієї активності, введення в проблемне поле дослідження її носія в розмаїтті його біологічних, психофізіологічних та особистісних характеристик. Метою статті є теоретичне обґрунтування метакогнітивної активності як властивості суб’єкта, описання того, яким саме чином особистість є залученою до регуляції своїх когнітивних процесів. Для досягнення поставленої мети використовувались загальнонаукові теоретичні методи: аналізу та синтезу, індукції та дедукції, зіставлення та узагальнення результатів наукових досліджень; було враховано основні психологічні принципи: детермінізму, розвитку, системності, об’єктивності. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше інтерпретовано метакогнітивну активність з позицій суб’єктного підходу; описано її співвідношення із суб’єктною активністю; уточнено її специфічні властивості. Висновки. Носієм метакогнітивної активності як інтегративного утворення, головна функція якого полягає в регулюванні пізнавальних психічних процесів, виступає суб’єкт, оскільки саме на нього покладаються функції саморегуляції, самоорганізації, самодетермінації. Особистість в якості суб’єкта діяльності характеризується здатністю до цілеспрямованого перетворення об’єктивної дійсності, творення власного буття, реалізації своїх намірів, управління своїм життєвим шляхом, що виявляється в рівні її суб’єктності. Суб’єкт приймає рішення про необхідність застосування регулятивних функцій, виступає ініціатором і організатором метакогнітивної активності. На основі аналізу наукових досліджень встановлено, що деякі метакогнітивні процеси можуть мати неусвідомлений характер, ініціюватися об’єктивними чинниками, проте метакогнітивна активність у разі, коли є вмотивованою інтересами особистості, набуває рис саме суб’єктної активності.
Посилання
Абульханова К. А. Принцип субъекта в отечественной психологии. Психология. Журнал высшей школы экономики. 2005. Т. 2. № 4. С. 3–21.
Галузо П. Р. Субъект, субъектность и осознанная саморегуляция личности. Веснік ГрДУ імя Янкі Купалы. Сер. 3, Філалогія. Педагогіка. Псіхалогія. 2010. № 1. С. 124–127.
Карпинский К. В. Человек как субъект жизни. Гродно : ГрГУ, 2002. 280 с.
Карпов А. В., Скитяева И. М. Психология метакогнитивных процессов личности. Москва : Изд-во «Институт психологии РАН», 2005. 352 с.
Лукасевич О. А. Суб’єкт, суб’єктність і вчинкова активність. Проблеми сучасної психології. 2013. № 1. С. 44-49.
Максименко С. Д., Шрагина Л. И. Личность как метасистемный феномен в контексте метакогни- тивной психологии. Fundamental and Applied Researches in Practice of Leading Scientific Schools. 2016. № 2 (14). С. 70–78.
Мещеряков Д. С. Теоретичні підходи до проблем суб’єктності та суб’єктної активності. Актуальні проблеми психології : Збірник наукових праць Інституту психології імені ГС Костюка НАПН України. Київ–Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка. 2017. Т. 2. С. 135–154.
Новик Л. М. Суб’єктність як психологічний феномен. Чернігів : ЧНТУ, 2015.
Папуша В. В. Суб’єктність як фактор психологічної сепарації особистості. Вісник післядипломної освіти. Серія «Соціальні та поведінкові науки». 2020. Випуск 12 (41). С. 81–97.
Татенко В. Методологія суб’єктно-вчинкового підходу: соціально-психологічний вимір : моно- графія. Київ : Міленіум, 2017. 184 с.
Чернокова Т. Е. Метапознание: проблемы структуры, типологии, развития: монография. Архан- гельск : САФУ, 2014. 168 с.
Ямницький В. М. Суб’єктність та відповідальність як системоутворювальні параметри життєт- ворчої активності особистості. Психологічний часопис. 2016. № 2(4). С. 163–174.
Borkowski J. G. A process-oriented model of metacognition: links between motivation and executive functioning. Issues in the Measurement of Metacognition. Buros-Nebraska Series on Measurement and Testing. 2000.
Hacker, D. J. Definitions and empirical foundations. In D. J. Hacker, J. Dunloky, & A. C. Graesser (Eds.), Metacognition in educational theory and practice. Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates. 1998. P. 1–23.
Nelson T. O., Narens L. Why investigate metacognition? In J. Metcalfe & A. P. Shimamura (Eds.) Metacognition: Knowing about knowing. The MIT Press. 1994. P. 1–25.
Sternberg R. J. Toward a triarchic theory of human intelligence. Behavioral and Brain Sciences. Vol. 7, issue 2. 1984. P. 269–278.
Tobias S., Everson H.T. Knowing What You Know and What You Don’t: Further Research on Metacognitive Knowledge Monitoring. Research Report No. 2002–3. College Entrance Examination Board. 2002.