АНАЛІЗ КОНЦЕПТУ ТРИВОГИ В КОНТЕКСТІ РЕЛІГІЙНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті розглядаються смислові нюанси зв’язку тривоги та релігійності, їх психодинаміка в процесі зміни ідентичності особистості. Зазначається, що необхідність вивчення поняття «тривога» у психології виникла в результаті виявлення закономірності взаємодії свідомих та несвідомих структур психіки, а також впливу прихованих джерел тривоги на психічне життя особистості. Автор, розглядаючи тривогу як складний процес, що включає когнітивні, афективні та поведінкові реакції на рівні цілісної особистості, пропонує досліджувати її смислові конотації з феноменом релігійного страху. Пропонується концептуальна схема аналізу тривоги в процесі залучення адептів до нових релігійних рухів, під час якого вона дещо змінює своє функціональне призначення. Акцентується, що дана модель уможливить з’ясувати цілісний механізм регуляції стану особистості, враховує чинник тривоги в рамках складного особистісно-когнітивного процесу оцінки та осмислення релігійної ситуації. Виявлено, що саме любов дозволяє розвивати здатність особистості розрізняти характер тривоги та коригувати свою активність відповідно до екстремальних релігійних ситуацій та їх подолання.